Мета: ознайомити учнів із фактами життя видатного українського письменника, викликати інтерес до його творчості, спонукати до читання ху­дожніх творів; розвивати навички сприйняття та засвоєння інформації на слух, творчі зді­бності, асоціативне, критичне мислення, вмін­ня висловлювати власні судження; виховува­ти почуття пошани до письменника, духовних цінностей, що він утверджує у своїй творчості.

Обладнання: портрет письменника, видання його творів,

ілюстрації до біографії, краєвиди Київщини — батьківщини письменника; аудиозаписи, ре­продукції картин; словник літературознавчих термінів.

Теорія літератури: повість, тематика, проблематика.

- ХІД УРОКУ -

І.   АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

1. Робота в парах.

Розповідь про жанри української літератури 70-90-х років, традиції та новаторство. Уточнення, доповнення, корекція знань.

2. Колективна робота.

Заслуховування уточнених, доповнених відомостей про літе­ратуру означеного періоду; висловлення власних суджень про її значення.

II.   МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Слово вчителя.

«Реальна [реалістична] література повинна бути дзеркалом, в якому б одсвідчувалась правдива жизнь... обчищена й гарна в ес­тетичному погляді, добре спорядкована й зґрунтована, освічена вищою ідеєю»,— вважав Іван Семенович Нечуй-Левицький, ви­датний український письменник, який усе життя присвятив отій «вищій ідеї» українства. Його твори хвалили й осуджували, над ними сміялися й плакали; вони пережили кілька поколінь, не втративши своєї актуальності й донині.

Саме про І. Нечуя-Левицького, цю яскраву зірку на небосхилі української літератури, та його твори ви дізнаєтесь на сьогодніш­ньому уроці.

III. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

IV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕ­РІАЛУ

1.  Міні-лекція вчителя з елементами евристичної бесіди.

(Під час лекції вчитель демонструє наочні матеріали.)

Можливо, не зовсім етично порівнювати достаток священо-служителя і вчителя, але в другій половині XIX ст. він був далеко не на користь останнього. Іван Семенович Левицький (Нечуй-Левицький — це псевдонім письменника) обрав для себе непро­стий життєвий шлях, хоча мав можливість іти легшим: народив­ся в сім'ї священика, закінчив Богуславське духовне училище, Київську духовну семінарію і навіть Київську духовну академію. І став... учителем, письменником, захисником рідного слова у час суцільних заборон та утисків. Іван Левицький викладав російську словесність у Полтаві, в Каліші, Седлеці (Молдова).

Про своє захоплення літературною працею юнак ні з ким не го­ворив, навіть із товаришами, що жили разом з ним на квартирі, із батьком, який так і не дізнався про сина-письменника, хоча твори митця були опубліковані ще за життя Левицького-старшого.

Звідки ж в Івана Семеновича такий потяг до літератури, таке знання звичаїв, обрядів, менталітету свого народу? Ма­буть, від батьків. Його тато, Семен Степанович, був освіченою людиною, цікавився українською літературою, народною твор­чістю. На власний кошт збудував приміщення для громадської крамниці й організував школу для селянських дітей, але помі­щик заборонив її.

Мати, Ганна Лук'янівна, була веселою, працьовитою жінкою. За роботою вона часто співала українські пісні, вечорами зворуш­ливо читала дітям «житія святих», переповідала народні казки. Нянька, баба Мотря, теж славилася як гарна оповідачка, крім того, водила із собою дітей по весіллях та хрестинах. Іван змалку запам'ятовував усі народні пісні, які чув.

— На вашу думку, яким чином це вплинуло на творчість І. Нечуя-Левицького?

Далі була важка й незрозуміла навіть для тямущої дитини наука. В одному зі своїх творів письменник передасть почут­тя й переживання маленького героя, якому довелося вчити оті склади: тма, мна, здо, тло, оті старослов'янські псалми. Дивні слова тільки розбуджували в його дитячій голові чудні химери... «Сліпає Якимко по часословці: "Вскую шаташася язици", а йому здавалось, що по всій хаті долі шатаються та вештаються волячі та овечі поодрізувані язики...»

В автобіографії Левицький писав, що в Богуславському духов­ному училищі («бурсі») «наука була суха, мертва та абстрак­тна». Хто з учнів розмовляв українською, тому вішали таблички «За мужичі слова», «За сквернословие». Дітей часто карали різ­ками, заборонялося читати художню літературу. Таким самим було й навчання в семінарії. Єдине благо — можливість купувати в крамницях книжки та читати їх.

— А як би ви поставилися до подібного навчання?

У духовній академії, здобувши звання магістра богословія, Ле­вицький робить мужній громадянський крок — відмовляється від вигідної посади й чину на користь учительства.

У зв'язку із забороною друкувати твори українською мовою письменник свою першу повість «Дві московки» (1868 р.) видає у львівському журналі «Правда».

«Я знав, що мені не вдержатись в духовній семінарії [у Полта­ві], як я буду писати по-українськи,— зазначав письменник в ав­тобіографії,— треба було з неї виїхати заздалегідь. В той час ви­їхали в Польщу два професори академії... багато моїх товаришів... Я й собі попросився на місце учителя гімназії...»

Роки педагогічної діяльності в Каліші й Седлеці були для Нечуя-Левицького періодом творчого піднесення. Він написав оповідання й повісті «Рибалка Панас Круть», «Причепа», «Хма­ри», «Запорожці», перший варіант повісті «Микола Джеря». По­дорож до Швейцарії збагатила митця новими враженнями.

Після семирічного вчителювання в польських містах Левиць­кий переїжджає в Молдову, де починає працювати в Кишинівській чоловічій гімназії. Іван Семенович щиро віддається педагогічній праці й разом із тим створює свої кращі художні полотна: «Бур­лачка», «Кайдашева сім'я», «Баба Палажка та баба Паразка», «Старосвітські батюшки й матушки», «Чортяча спокуса» та ін.

Громадська й літературна діяльність Левицького була не до вподоби начальству, за вчителем-українолюбом встановлюють негласний жандармський нагляд. Це, а також стан здоров'я зму­шує письменника подати у відставку. Він їде до Києва й цілком присвячує себе мистецтву. Пише історичні романи «Князь Єремія Вишневецький», «Гетьман Іван Виговський», повісті «Пропащі», «Над Чорним морем», «Навіжена», «Поміж ворогами», «Не той

став», «На гастролях в Микитянах», оповідання «Афонський про­йдисвіт», п'єси, нариси, літературно-критичні статті.

Іван Семенович Нечуй-Левицький захоплювався театром, му­зикою та живописом, сам добре грав на роялі, писав картини (одна з них зберігається в музеї Стеблева).

Давайте послухаємо улюблені музичні твори письменника — «Апасіонату» Л. ван Бетховена, концертну музику М. В. Лисенка.

(Також демонструється репродукція картини А. Куїнджі «Українська ніч», яку дуже цінував І. Нечуй-Левицький.)

Щоліта письменник виїжджав до рідних місць, спілкував­ся з людьми, вивчав їхнє життя. Охоче допомагав літераторам-початківцям, дав «путівку в життя» творам Б. Грінченка.

На вісімдесятому році митця не стало. У Стеблеві, де він на­родився, відкрито меморіальний музей. Здійснено десятитомне видання творів І. Нечуя-Левицького, окремі з яких постійно пе­ревидаються й стали хрестоматійними, а це — найбільша ознака популярності.

— Яким ви уявили собі письменника за цією розповіддю?

2. Ознайомлення з книжковою виставкою.

(Учитель показує учням різні видання повісті І. Нечуя-Ле­вицького «Кайдашева сім'я».)

3. Слово вчителя.

Повість І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» — один із найпопулярніших класичних творів. Секрет його успіху полягає у вічній актуальності порушених автором проблем, іскрометному гуморові, тонкій сатирі й при цьому ліризмові, поетичності прозо­вої оповіді.

Через утиски цензури письменнику довелося переробляти початок і кінець твору, щоб згладити досить гострі соціальні «кути».

За жанром «Кайдашева сім'я» — соціально-побутова повість.

4. Словникова робота.

• Випишіть зі словника літературознавчих термінів визначення «соціально-побутова повість».

Соціально-побутова повість — прозовий художній твір серед­ніх розмірів, у якому картини родинного життя й побуту героїв зображені на фоні якихось соціальних подій чи зв'язані з певними суспільними обставинами й пояснюються ними.

5. Слово вчителя.

Тему повісті «Кайдашева сім'я» та основну проблему визна­чали й визначають по-різному. Це і «зображення картин дрібно­власницького побуту на селі пореформеного часу», і «гірка кар­тина українського патріархаїзму під впливом індивідуалістичних змагань кожного її члена» (за словами І. Франка), і «моральна катастрофа української родини» (так визначає тему сучасний літературознавець Володимир Панченко, який вважає, що автор «Кайдашевої сім'ї» зовсім не акцентує увагу на соціальних чин­никах родинної «війни», а говорить «швидше про недосконалість людської природи, про людські недоліки, такі як нетерпимість, жадібність, заздрість, егоїзм»).

V.   ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК УЧНІВ

Завдання учням.

• Змалюйте «психологічний портрет» письменника.

працьовитий

*

наполегливий

*

талановитий

*

сміливий

*

патріот

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

• Продовжіть речення.

«Я вважаю І. Нечуя-Левицького...»

«На прикладі життя і творчості письменника...»

«Мене зацікавила творчість митця, тому що...»

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знати біографію І. Нечуя-Левицького, прочитати половину по­вісті «Кайдашева сім'я».

Індивідуальне завдання. Підготувати інсценівку.