Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст і значення поетичної спадщини письмен­ниці; розвивати навички виразного, вдумли­вого читання поезії, її аналізу, висловлення власних думок; виховувати силу волі, цілеспрямованість, оптимістичне світобачення.

Обладнання: портрет письменниці, поетичні збірки, ілюстрації до них.

Теорія літератури: збірки, цикли поезії, неоромантизм.

- ХІД УРОКУ -

І.    МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Вступне слово вчителя.

Свій перший вірш Лариса Косач написала в дев'ятирічному віці. Мати підтримала літературні спроби дочки й надіслала Лесині твори до львівського журналу «Зоря», де вони й вийшли дру­ком під псевдонімом Леся Українка. Так засвітилася нова зірка на українському літературному небосхилі, яка розгорялася все яскравіше.

Вся ти — трепет, вогонь, ідея,

Вся ти — вірна єдина струна,

І хто знає співця Антея,

Той тебе у ньому пізна.

Ти себе Українкою звала,—

І чи краще знайду ім'я

Тій, що радістю в муках сіяла,

Як отчизна — твоя і моя,—

писав про Лесю Українку Максим Рильський. Ще пристрасніше відгукувався про неї відомий літературознавець Євген Ненадкевич, який сам, до речі, постраждав «за ідею», був репресований: «Життя Лесі Українки і творчий поетичний її спадок — то її запо­віт, її імперативний наказ потомній українській жінці; то є вели­ке моральне зобов'язання, яке владно поклала на неї письменни­ця за те пізнання людської, і найперше жіночої, душі, розкритої її творами, за ту естетичну віху, що її збуджують і збуджуватимуть вони, "доки сонце сяє". Не тільки пізнати, не тільки естетично споглядати, а перетворити її сильне, сміле, гаряче слово в меч, щоб ще краще, ніж він діяв у хворих руках Лесі Українки, він послужив її тим дочкам, що вкупі зі своїми братами і батьками відвоюють батьківщину, відбудують "зруйновану околицю Єру­салима" і при світлі волі зростять гаї, подібні до Едему, де серед розквітлої знову національної культури творитимуть нове життя українські люди, такі, якою була Леся Українка».

Про полум'яну поезію видатної поетеси ми й будемо говорити на сьогоднішньому уроці.

II.  ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

1. Робота в парах.

(Розповідь одне одному про письменницю, повторення, допов­нення, уточнення.)

2. Розповідь учня про Лесю Українку.

(За лекцією вчителя та самостійно здобутими знаннями.)

3. Складання «психологічного портрету» Лесі Українки.

IV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕ­РІАЛУ

1. Слово вчителя.

Літературне становлення Лесі Українки припало на кінець 80-х — початок 90-х років. Наслідком тривалої творчої праці стали її поетичні збірки «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), що були високо оцінені критикою. Ча­стина поезій Лесі Українки не ввійшла до збірок і побачила світ уже тоді, коли авторки не стало. Висока культура думки, емоцій­на наснага і разом із тим стриманість, свіжість образів — це риси, притаманні поезії Лесі Українки.

Для самої поетеси визначальним є неоромантичний світогляд, у центрі якого — людина, її творчі здібності, вольове першодже­рело, активність не лише у творчій, а й у суспільній сфері, утвер­дження свободи особистості. Дуже важливим для неоромантизму є принцип гармонії ідеалу й дійсності, наголос на «пориванні особистості до вищих ідеалів життя». Краса природи (образи гір­ських вершин, зоряного неба) символізує поривання до ідеалу.

Любов (насамперед до рідного краю та породжене духовною спіль­ністю інтимне почуття) — духовна цінність особистості, її пам'ять і духовний досвід.

Вольове першоджерело Леся Українка розуміє як прагнення до творчості, активну життєву позицію. Тому в центрі її поезії — образ сильної, вольової людини, борця (в широкому розумінні цього слова), якому протистоять люди із рабською психологією, настроями пасивності, розпачу, зневіри тощо.

2. Виразне читання, прослуховування аудіозаписів. (Учитель виразно читає вірш «Contra spem spero!».)

3. Словникова робота, пояснення значення назви, обмін вражен­нями.

4. Коментар учителя.

Вірш «Contra spem spero!» («Без надії сподіваюсь!») написаний рукою дев'ятнадцятилітньої дівчини (27 травня (2 травня за ста­рим стилем) 1890 року), але його сміливо можна поставити епігра­фом до всієї творчості Лесі Українки. У цей час вона тяжко хворі­ла, страждала від болю й дуже хотіла вирватися з лещат недуги.

За жанровими ознаками вірш належить до медитативної ліри­ки, в якій глибокі роздуми поєднуються з мистецьки довершеною формою.

У перших двох строфах поетично формулюється тема, окрес­люється індивідуальність та настрій ліричної героїні — дівчини, що страждає від недуги й шукає шляхів опору їй. (Зачитуються перші дві строфи вірша.)

Сумні думки героїні асоціюються з осінніми хмарами й проти­ставляються «весні золотій», яка буяє в цей час.

Друга строфа протистоїть першій, бо героїня виражає актив­ний протест («буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись») — жити всупереч тяжким, болючим обставинам. Строфи вірша об'єднані прийомом градації (кожна наступна посилює зміст попередньої). Єдина відповідь на поставлені на початку твору питання у Лесі Українки така: не під­даватися розпачу, сльозам, не потурати настрою пасивності, туги, а проявляти рішучість, наполегливість, волю, максимум зібранос­ті всіх сил та резервів життя. Але висловлено це не публіцистич­но, а у формі яскравих поетичних образів, що вражають читача асоціативністю, високою естетикою. Особисте життя поетеси ви­лилося в асоціацію із «вбогим сумним перелогом» (незасіяним полем), «корою льодовою, міцною». Ці художні образи — символи перешкод на її життєвому шляху.

Остання строфа завершує розгортання теми й підсумовує дра­матичні роздуми: так чи ні, бути чи не бути? Вона з певною варіа­цією повторює другу строфу, внаслідок чого створюється кільцеве обрамлення, яке увиразнює головну думку твору. І якщо спочатку висловлюється бажання «Хочу крізь сльози сміятись», «Жити хочу!», «Геть думи сумні!», то в кінці звучить оптимістично-ствердне: «Так! Я буду крізь сльози сміятись, ... Буду жити! Геть думи сумні!»

Цей вірш захоплював тогочасну молодь, яка вважала його виявом громадянської позиції автора, а не тільки фактом автобіо­графії. Твір не втратив свою силу та поетичну привабливість і для наших сучасників.

5. Завдання учням.

• Визначте види художніх засобів у вірші «Contra spem spero!», їхню роль.

6.  Поетичний практикум.

• Визначте віршовий розмір поезії «Contra spem spero!».

 (Тристопний анапест, перехресна рима жіноча й чоловіча.)

7.  Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».

• Яка головна думка поезії «Contra spem spero!»?

Орієнтовні відповіді

— Заклик до мужності та стійкості в боротьбі із життєвими труднощами.

— Намагання бути щасливим наперекір тяжким обставинам.

— Думка про те, що надія має померти останньою.

V.   ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Інтерактивна вправа «Займи й обґрунтуй позицію».

Чи може думка Лесі Українки «Contra spem spero!» стати гас­лом сучасної людини, особисто вас?

Так

Деякою мірою

Ні

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вміти характеризувати поетичну творчість Лесі Українки, вірш «Contra spem spero!» вивчити напам'ять, уміти аналізувати, висловлювати про нього власну думку.