Мета: ознайомити учнів із творами патріотичної, інтимної
громадянської, пейзажної; повоєнної лірики В.Сосюри, які не ввійшли до
програмового вивчення; навчати естетично сприймати тонкощі поезій
українського поета; розвивати в учнів образне відчуття світу,
чутливість; виховувати почуття гуманізму, любові до людей, природи,
Всесвіту.
І. Повідомлення теми і завдань уроку
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
6 січня 2008 року виповнилося 110 років від дня
народження українського поета Володимира Миколайовича Сосюри.
Найніжнішим ліриком, українським соловейком називають Володимира Сосюру,
чиє поетичне слово народжувалося з любові із любов’ю промовляло до
всього сущого на землі. Ліричні вірші, поеми, автобіографічна проза –
це безмежний світ поета, це історія, пережита в любові й ненависті,
радості й журбі, пережита гостро, до сліз, до знемоги. У глибинах його
слова криється відчуття, яке підносить людей на рівень високої мети –
мрії і дарує дивовижну свободу:
Такий я ніжний, такий тривожний, моя осіння земле.
Навколо вітер непереможний реве й гуля.
Поетичну музу Сосюри справедливо називають голосом ніжності і правди.
Він міг звучати не тільки солов’їно, а й гриміти громом у дні заграв та
суспільних лих, з якими доводилося не раз стрічатися на нелегкій і
тернистій життєвій дорозі. Але Сосюра не тільки страждав - він жив
повнокровним життям. Кохав і його кохали.
Він був найпопулярнішим поетом ліриком, довкола
нового пульсує жива, захисна аура всенародної любові. Він одержував
справді заслужені державні нагороди, видавались багатотомні його поезії.
В.Сосюрі належить минуле, і сьогодення, і грядуще, допоки живе Україна. А Україна вічна. ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Великим майстром був В.Сосюра у творенні патріотичної,
інтимної громадянської, пейзажної, повоєнної лірики. Поет прийшов в
українську літературу із своїм власним баченням світу, з багатьма новими
для нашої поезії рисами, які так і відомі читачам,як «сосюринські». Це
сміливі і дуже мальовничі метафори. Але головна прикмета його творів –
це ніжно замріяна, чутливо-тонка, щиро-задушевна інтонація. Саме завдяки
цій інтонації думи, мрії і образи В.Сосюри доходять до нас у тій
неповторній забарвленості, у тій переконливості і зворушливості, що
завжди приваблюють нас і тішать.
І група – Патріотична лірика.
(Поезії «Люблю Україну коханої небо» , «Туга за Бахмуткою»,
«Для Вас пісні гудки заводять», «Сади цвітуть»)
Евристичне повідомлення:
- Це ж еврика! Коли згадуєш ім’я В.Сосюри, відразу постає в уяві
білопінне цвітіння садів,«солодкий дух акацій», «золоті поля»,
«васильки у полі», дроти, що линуть у степову далину, терикони шахт,
заграви домен, димарі у небі, - і вся, вся наша запашна вишнева, сонячно
усміхнена Україна.
Її безмежно любив, голубив і ніжив у своїх піснях незабутній поет.
Він не тільки любить рідний край – Україну, не тільки оспівують його,
він боровся за нього, за його волю, за його розквіт, за визволення
народу з-під царсько-поміщицького ярма, національного поневолення.
Почуття національної гордості, почуття любові до свого рідного краю
властиве насамперед тим, хто своїми руками розробляє його надра, хто оре
його землі і засіває чистим зерном, хто прикрашає його затишними
оселями, школами й парками, садами й заводами.
Дивиться трудівник на свій край, на рідні ниви й ліси, на фабрики й
шахти, і радіє душа його цій красі. А справжній поет ніби підслуховує,
чим повниться душа людина, і все те потім перекладає на співучу мову
поезій.
І коли трудівник слухає або читає ту поезію, він пізнає власні почуття, любов, радість і гордість.
Поет і народ утверджують власною працею красу і чарівність рідного краю.
Робота в групах (кожна команда отримала завдання, працюючи над яким заповнює таблицю – завдання міні-підручника).
|