І. Повідомлення теми і завдань уроку

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. 

      6 січня 2008 року виповнилося 110 років від дня народження українського поета Володимира Миколайовича Сосюри. Найніжнішим ліриком, українським соловейком називають Володимира Сосюру, чиє поетичне слово народжувалося з любові із любов’ю промовляло до всього сущого на землі.  Ліричні вірші, поеми, автобіографічна проза – це безмежний світ поета, це історія, пережита в любові й ненависті, радості й журбі, пережита гостро, до сліз, до знемоги.   У глибинах його слова криється відчуття, яке підносить людей на рівень високої мети – мрії і дарує дивовижну свободу:

   Такий я ніжний, такий тривожний, моя осіння земле.

   Навколо вітер непереможний реве й гуля.

Поетичну музу Сосюри справедливо називають голосом ніжності і правди. Він міг звучати не тільки солов’їно, а й гриміти громом у дні заграв та суспільних лих, з якими доводилося не раз стрічатися на нелегкій і тернистій життєвій дорозі. Але Сосюра не тільки страждав - він жив повнокровним життям.  Кохав і його кохали.

     Він був найпопулярнішим поетом ліриком, довкола нового пульсує жива, захисна аура всенародної любові. Він одержував справді заслужені державні нагороди, видавались багатотомні його поезії.

     В.Сосюрі належить минуле, і сьогодення, і грядуще, допоки живе Україна.   А Україна вічна.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

     Великим майстром був В.Сосюра у творенні патріотичної, інтимної громадянської, пейзажної, повоєнної лірики. Поет прийшов в українську літературу із своїм власним баченням світу, з багатьма новими для нашої поезії рисами, які так і відомі читачам,як «сосюринські».  Це сміливі і дуже мальовничі метафори. Але головна прикмета його творів – це ніжно замріяна, чутливо-тонка, щиро-задушевна інтонація. Саме завдяки цій інтонації думи, мрії і образи В.Сосюри доходять до нас у тій неповторній забарвленості, у тій переконливості і зворушливості, що завжди приваблюють нас і тішать. 

І група – Патріотична лірика.  

(Поезії «Люблю Україну коханої небо» , «Туга за Бахмуткою»,

«Для Вас пісні гудки заводять», «Сади цвітуть»)

Евристичне повідомлення:

-                     Це ж еврика! Коли згадуєш ім’я В.Сосюри, відразу постає в уяві

білопінне цвітіння садів,«солодкий дух акацій», «золоті поля», «васильки у полі», дроти, що линуть у степову далину, терикони шахт, заграви домен, димарі у небі, - і вся, вся наша запашна вишнева, сонячно усміхнена Україна. 

Її безмежно любив, голубив і ніжив у своїх піснях незабутній поет.

Він не тільки любить рідний край – Україну, не тільки оспівують його, він боровся за нього, за його волю, за його розквіт, за визволення народу з-під царсько-поміщицького ярма, національного поневолення. Почуття національної гордості, почуття любові до свого рідного краю властиве насамперед тим, хто своїми руками розробляє його надра, хто оре його землі і засіває чистим зерном, хто прикрашає його затишними оселями, школами й парками, садами й заводами.  

Дивиться трудівник на свій край, на рідні ниви й ліси, на фабрики й шахти, і радіє душа його цій красі. А справжній поет ніби підслуховує, чим повниться душа людина, і все те потім перекладає на співучу мову поезій.

І коли трудівник слухає або читає ту поезію, він пізнає власні почуття, любов, радість і гордість.

      Поет і народ утверджують власною працею красу і чарівність рідного краю.

      Робота в групах (кожна команда отримала завдання, працюючи над яким заповнює таблицю – завдання міні-підручника).