Любов до матері-України в поезіях Андрія Малишка. Вірш «Приходять предки, добрі і нехитрі...»
09.11.2010, 20:48:52
Мета: виразно і вдумливо читати поезії; набувати навички
аргументовано висловлювати власні роздуми; розвивати образне мислення,
уміння сприймати художній текст у його єдності з історичним контекстом;
уміти визначати і коментувати основні мотиви, роль художніх засобів,
символічність образів; формувати морально-естетичні цінності школярів.
Обладнання: портрет Андрія Малишка, його твори, підручник,
відеофільм «Андрій Малишко».
Основний зміст уроку
I.
Перевірка домашнього завдання
II. Сприйняття та засвоєння
учнями навчального матеріалу
Вчитель. Олесь Гончар згадував про стосунки Малишка з матір'ю.
«Ласкавою
співучістю приваблювала мова, з якою мати зверталась то до сина, то до
мене. Гостинна була, уважна, її цікавило, хто це прийшов із сином та
звідки родом... Пізніш, коли тільки доводилось читати нові Малишкові
поезії, де він оспівував матір, чи слухати «Пісню про рушник», цей
апофеоз чистого синівського почуття до матері, щоразу поставав мені
перед очима образ цієї славної, у святковій вишиваній сорочці
обухівської жінки, яка безмежно любила свого сина і розуміла його у
всьому значенні його поезії, дарма що сама була без освіти».
Учні читають напам'ять «Пісню про рушник».
«Пісня про рушник»
сприймається як монолог сина, який знаходить найніжніші слова, щоб
подякувати любій матусі за її турботу, вірну любов і ласку..»
Перегляд
відео фрагмента фільму «Андрій Малишко» (5 хв.).
Спогади сучасників поета.
«Ми знову думаємо про нього, всі,
хто бачив його, хто слухав його і хто так само слугує українській
культурі, мабуть, відчуває Малишка в собі як частину свого єства. Він
для нас не просто поет, не просто автор «Прометея» чи «Це було на
світанку», чи інших поем, чи прекрасної його інтимної, філософської
лірики. Він — ота відкрита гарячінь, яка йде на тебе, яку можна зустріти
на порозі рідної хати, яка йде з твого дитинства, з рук матері, з
мозольних рук наших батьків, з рідної землі, з самого життя на землі.»
Іван Драч
«Характерно для самого Малишка, що він, як ніхто
інший, вмів поляризувати навколо себе людей: біля нього були активні,
шалені друзі, або недруги його. І це цікаво.
Колись Павло Тичина
говорив: «Нам треба голосу Тараса», то особливо зараз наша поезія, наша
література відчуває, що нам треба голосу Малишка. Такого пекучого,
неперекірливого чоловіка, який завжди з приводу тих чи інших речей
мусить обов'язково сказати своє конкретне, своє гаряче слово.»
Дмитро Павличко
«Я пригадую, як мене вразив один Малишків
рядок «Ріки грають, як густа струна». Скільки епітетів до слова струна] У
слабших поетів вона срібна, дзвінка. У сильніших вона може бути
малинова, зелена, синя, всіляка може бути. Але у Малишка вона густа.
Оцей звукопис «густа струна», це мене вразило і я почув музику, музику
незвичайну.»
Дмитро Павличко
«Пам'ятаю, коли ми їхали в Обухів (у машині
Андрія ще був Микола Нагнибіда, Майборода, Олекса Жовда), Малишко сидів
спереду і показував нам у вікно: оно, хлопці, бачите на обрії три дубки,
отам десь ходить моя молодість. Відвернувся на хвилинку і ми чуємо:
де шумлять дубочки-легені давнім спогадом дібров, може, в тій
безодній зелені променить моя любов. Повернувшись до нас, він читає все
це, а ми всотуємо в серця ці слова і народжується мелодія.
Сергій
Козак
Бесіда за питаннями:
• Яким постає перед нами Малишко зі
спогадів Івана Драча та Дмитра Павличка?
• Що в поезії митця
особливо відзначив Дмитро Павличко?
• Як, зі спогадів
Сергія Козака, Малишко писав вірші?
«Мозковий штурм». Як ви розумієте слова Івана Драча «нам треба
голосу Малишка»?
Перегляд II відео фрагмента фільму «Андрій
Малишко» (3 хв).
Перші збірки Андрія Малишка виходять у
тридцятих роках. Його приймають до Спілки письменників. Невдовзі
почалася Велика Вітчизняна війна.
Андрій Малишко читає поезію.
«Україно моя, далі грозами свіжо
пропахлі, Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла. Я віддам свою
кров, свою силу і ніжність до краплі,
Щоб з пожару ти встала,
тополею в небо зросла».
Андрій Малишко з перших днів війни стає фронтовим кореспондентом.
Він працює в газетах «Красная армія», «За честь Батьківщини», «За
радянську Україну».
Дороги війни він пройшов з Південно-Західним,
Сталінградським, І та II Українськими фронтами. Пеемогу зустрів у
Берліні. Під час війни вийшли збірки його поезій «До бою вставайте!»,
«Україно моя», «Понад пожари».
«Він пройшов війну, був справжнім, відданим патріотом нашої
Батьківщини, з якою його зв'язувала велика і безмежна любов. Саме
творчість Андрія Малишка з його любов'ю до природи перейшла у народ, у
пісні, у натхненне слово його, гаряче, пристрасне, яке з любов'ю ми
читаємо, перечитуємо, співаємо.»
Василь Швець
Запитання до учнів:
• Уривки з яких
творів ви почули у переглянутому фрагменті?
• Де і ким
працює Малишко під час війни?
• Які збірки виходять у воєнні
роки?
• Звідки брав митець сюжети для своїх поезій про війну?
•
Як говорить про поезії великого художника слова Василь Швець?
Учитель.
В години найтяжчих випробувань автора хвилювала доля українського
народу:
Україно моя,
мені в світі нічого не треба,
Тільки б
голос твій чути
І ніжність твою берегти.
Звісно,
запопадливі редактори відредагували в публікаціях «мою Україну» під
«Радянську», й серце поета стискалось од сваволі й наруги.
У роки війни Малишко й Довженко не раз ділили навпіл труднощі
фронтових буднів. У записникові поета занотовано його розмову з другом.
Він розповів кінорежисерові про українську дівчину, яка не хотіла
віддатися ворогові й переночувала із невідомим солдатом, який з армією
відступив уранці. Згодом ця сцена в уяві митця розгорнулися у ціле
художнє полотно — незабутню кіноновелу «Україна в огні».
Ще якось Андрій Самійлович намагався знайти видання про
відступників. Так, так — про перекинчика Ярему Вишневецького, який,
перейшовши на службу до польського короля, позбувся не лише
роду-племені, своєї мови й віри. Дмитро Косарик оповідав (знав, або ж
вигадував), як «схизматика» перехрещували в «католика»... Ксьондз
вистриг в нього на тім'ї кружальце і змащує його миром... Поет слухав,
слухав, а потім: «Та це ж йому забивають у голову цвях, і він завжди
стримітиме в мізках: ти — вже католик; ти — шляхтич; ти — не українець;
ти — поляк... І тоді ні сюди — ні туди: вічне нагадування — відступник.
Може, й поему так назву в науку нашим національним зрадникам».
І десь із глибини серця народжувалось: «Приходять предки, добрі і
нехитрі...»
Виразне читання поезії.
Приходять предки,
добрі і нехитрі,
У бородах, простелених на вітрі,
Не руки
— а погнуті чорні віти,
Не очі — а прозористі орбіти.
І кайдани подзвонюють з
плугами,
Зерно, і кров, і ночі із снігами. —
Чи ти не став
розщепленим, як атом,
Недовірком, схизматом чи прелатом,
Ярижкою
нікчемним, псом на влові?
Дитино наша, ягодо з любові!..
Дарують ласку, повну болю й
змоги,
Щоб у очах уздріть нові прологи.
Словникова
робота.
Орбіти — межі, сфера поширення впливу,
діяльність. Шлях руху небесного тіла.
Атом — найменша частинка чого-небудь.
Недовірок
— той, хто недостатньо вірить у що-небудь; хто зраджує своїм
переконанням, принципам.
Схизмат — у католиків — назва
православних; у церквах — розкольник.
Прелат — почесна назва, титул представника вищого
духовенства.
Ярижка — 1. Представник найбіднішого
населення. 2. Нижчий служитель, що виконував поліцейські функції. 3.
П'яниця, гультяй, безпутна людина.
Пролог — вступна частина літературного чи музичного твору.
Початок
чого-небудь, вступ до чогось. Житія святих, відповідно до днів
поминання.
Учитель. Аби краще зрозуміти змістове навантаження
кожного слова, треба згадати ще одну історію з життя поета, яку знали
лише близькі люди.
Якось Андрій Самійлович розповів, що отаман Зелений — його земляк,
народний учитель Терпило. Він не захотів змиритися з ленінським режимом
і, зібравши цілу армію місцевих однодумців, учинив одчайдушний опір
московській владі. До нього прилучилося багато вихідців із навколишніх
сіл. Був серед повстанців і брат поета, 16-літній юнак. Після поразки
повстання хлопця за вироком радянського суду мали знищити. Андрій із
матір'ю подався в Харків до всеукраїнського старости Петровського, щоб
той заступився за підлітка. Вседержитель пообіцяв замовити слівце чи
навіть написати цидулку, але вже було пізно: брата розстріляли.
Цей факт в автобіографіях поета відсутній, але подекуди спливав на
поверхню: під час розгляду особистої справи, на погромницьких зборах, у
розмові недругів. Поетові хотіли зробити боляче, та він на всі випади
відгукувався нещадною люттю й душевним занімінням. Але ніколи й нізащо
не розкаювався, не присягався, не бив себе у груди, а ще глибше поринав у
роздуми над гіркотами свого роду й народу.
Бесіда за питаннями:
• Якими бачить автор предків і
чому?
• Що означають рядки:
«І кайдани подзвонюють з
плугами...
Зерно, і кров, і ночі із снігами»?
• Який
художній прийом тут використав митець?
Теорія літератури (повторення)
Підтекст — не висловлене прямо
в тексті ставлення автора до дійових осіб, їх взаємин, сюжетних
ситуацій; неявний смисл.
Учні висловлюють свою думку (починають
словами: я вважаю, що...). Пояснюється причина появи цієї думки, тобто
на чому ґрунтуються докази (...тому що...). Наводяться приклади,
додаткові аргументи на підтримку власної позиції (... наприклад...).
Узагальнюється думка (... отже..., таким чином...) .
• Чому так страшно стати «розщепленим, як атом»?
•
Чому, навіщо приходять предки? Про що вони хочуть попередити?
•
Яким чином вони навертають сина на шлях патріота?
Учитель.
Синівська ніжність і любов до Батьківщини передаються в численних
звертаннях поета до Дніпра, до Києва, а передовсім — до України.
Проникливими, щирими словами промовляє Малишко до неї:
Україно моя, мені в світі нічого не треба,
Тільки б голос
твій чути
і ніжність твою берегти.
Або ще так:
Україно
моя, далі, грозами щиро пропахлі,
Польова моя мрійнице.
Крапля
у сонці з весла,
Я віддам свою кров, свою силу
і ніжність до краплі,
Щоб
з пожару ти встала,
тополею в небо зросла.
III.
Оцінювання учнів
IV. Домашнє завдання
Письмова
робота: «Синівська любов до Батьківщини в поезіях Малишка».
