Мета: ознайомити учнів із життям та творчістю письменника, зацікавити ними, спонукати до чи­тання; розвивати навички сприйняття й засво­єння інформації на слух, виділення головного, висловлення власних суджень про літературні та життєві явища.

Обладнання: портрет письменника, видання його творів, ілюстрації до біографії; аудіозапис пісні «Ніч яка місячна, зоряна, ясная...».

Теорія літератури: ліричний твір, засоби виразності.

- ХІД УРОКУ -

I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Складання усного твору.

«Звідки беруться люди, подібні до Петра Товбича з оповідання О. Кониського "Сікутор"?»

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Слово вчителя.

«Михайло Старицький (1840-1904) був чи не найтиповішим співцем його важкого, повного зруйнованих надій і найдошкульні-ших реальних ударів часу. Національний гніт, війна за слов'янство й слов'янське питання, народні злидні, розпад і зневір'я в інтелі­гентних класах — ось що знайшло вираз у його поезії аж до про­грамових заяв українства того часу. Щодо реформи, то й тут час одбився на ньому найпомітніше, як на одному з піонерів того на­пряму, що вже облишив усяку думку про "літературу для домаш­него обихода" й узявся творити просто літературу, озиваючись на всякі питання дня і теми ширшого характеру»,— писав відомий літературознавець Сергій Єфремов про митця, з творчістю якого ми розпочинаємо знайомство. Хоча деякі його твори ви, напев­не, чули, знаєте і любите. Згадайте популярну стрічку про часи Другої світової війни «У бій ідуть лише старі!», у якій одним із кульмінаційних моментів є виконання героєм української на­родної пісні «Ніч яка місячна, зоряна, ясная...», а слова її в трохи зміненому вигляді належать саме М. Старицькому; музику до неї написав Микола Лисенко.

IV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕ­РІАЛУ

1.  Міні-лекція вчителя з елементами бесіди.

— На вашу думку, чи є автори у слів української мови, крім, звичайно, авторських неологізмів?

Виявляється, бувають. Наприклад, саме Михайло Старицький придумав таке гарне слово, як «мрія», і з тих пір українська мова не уявляється без нього.

Хто ж він такий, Михайло Старицький? Майбутній пись­менник народився на Полтавщині в сім'ї дрібного поміщика, який на той час служив ротмістром в уланах. Мати, Настасія Захарівна, походила з родини Лисенків. Коли хлопцеві було вісім років, пішов із життя батько, а через чотири роки — й матір. З того часу його опікуном і вихователем став дядько Віталій Лисенко, тато знаменитого українського композитора М. Лисенка.

У дитячі роки мати Михайла часто була в походах із батьком, тому хлопця доглядала няня — селянка-кріпачка. Вона часто роз­повідала малому казки й уже тоді зацікавила його усною народ­ною творчістю. Освіта на той час була звичайною — у дячка, у бур­сі, потім у Полтавській гімназії. Спочатку Старицький вступає до Харківського університету на математичний відділ, потім — до Київського, де переходить на факультет права.

Саме на той час припадають його перші поетичні спроби — переклади з російської літератури, участь у студентських та домашніх театральних виставах. До речі, домашній театр Ста-рицьких і Лисенків став основою того Київського аматорського драматичного гуртка, з якого згодом виріс перший український професійний театр. Ці ж сім'ї входили до восьми родин україн­ської інтелігенції Києва, що сприяли підтримці українства.

— Який висновок із цього ви можете зробити? (Велика справа підвладна навіть незначній кількості ентузіастів; розвиток куль­тури, мови може залежати навіть від однієї людини — патріота.)

Незважаючи на царські заборони, Старицький пише власні твори українською, перекладає рідною мовою класиків світової літератури.

1883 року М. Кропивницький, М. Заньковецька, М. Садов-ський об'єдналися в театральну трупу, яку й очолив М. Стариць­кий. Він виявляє кипучу енергію в організації театру, віддає йому всі свої сили, хист, навіть продає власний маєток, щоб попервах забезпечити артистів матеріально.

Для поповнення репертуару театру М. Старицький пише дра­ми «Не судилося» та «Богдан Хмельницький». Значною подією в історії української культури 80-х років XIX ст. стало видання письменником двох книг альманаха «Рада». І. Франко із цього приводу зазначив: «Це був мов перший весняний грім по довгих місяцях морозів, сльоти та занепаду».

У 90-ті роки XIX ст. письменник створює п'єси «У темряві», «Талан», «Ой неходи, Грицю, та й навечорниці», «Оборона Буші» та низку поезій.

Не стало М. Старицького 1904 року, похований він у Києві.

Перу Старицького, крім оригінальних творів, належать пере­клади з Г. X. Андерсена, В. Шекспіра, Дж. Байрона, І. Крилова, М. Лєрмонтова, М. Некрасова, сербських народних пісень. Мова його творів, як зауважує І. Франко, «чітка, сильна і пластична», а зміст — глибоко патріотичний.

І в цьому ми маємо змогу переконатися, ближче познайомив­шись із творчістю митця, зокрема з поезію «Виклик».

2. Виразне читання поезії М. Старицького «Виклик», прослухову-вання аудіозапису.

3. Обмін враженнями щодо твору, словникова робота.

4. Ідейно-художній аналіз поезії «Виклик».

5. Коментар учителя.

Працюючи разом з М. Лисенком над оперою «Утоплена» за повістю М. Гоголя «Майська ніч, або утоплена», М. Старицький пише вірш «Виклик» як поетичну основу арії Левка. На перший погляд, вірш є літературним переспівом народної пісні «Сонце низенько, вечір близенько», про яку йдеться і в повісті М. Гоголя, її сюжетно-подієва основа зводиться до таких рядків:

Сонце низенько, вечір близенько,

Вийди до мене, моє серденько!

Ой вийди, вийди, серденько Галю,

Серденько, рибонько, дорогий кришталю!

Ой вийди, вийди, не бійсь морозу,—

Я твої ніженьки в шапочку вложу!

Однак, глибше вникнувши в текст М. Старицького, бачимо, що поет подав абсолютно інший, самобутній варіант зустрічі за­коханих, хоча інтимний світ молодих людей і ґрунтувався на на­роднопоетичній зображальній основі.

За жанром поезія «Виклик» — це романс, тобто сольна лірич­на пісня про кохання, організуючим стрижнем якої, її жанротвор-чим фактором є ліричний монолог закоханого юнака. В його уяві постає сцена зустрічі з коханою, котру він, як видно із поетичних звернень, любить до самозабуття. «Коханая», «моя рибонько», «вірная», «лебедонько» — ці піднесено-ліричні порівняння ви-яскравлюють не тільки красу його обраниці, її чарівний образ, а й внутрішню красу, благородство закоханого юнака. Краса, вір­ність, любов коханої — це найвища цінність у його житті. І хоч обидва вони бідні, «працею зморені», «окрадені долею», проте лі­ричний герой має те, чого не здобудеш ні за які гроші,— кохання, вірність і щирість дорогої йому людини. А тому й почувається він «паном над панами». Це почерпнуте з народнорозмовного джере­ла порівняння досить точно відтворює глибину любовних пере­живань, переповненість щастям. Стан особливої схвильованості передається емоційним вигуком «Господи», що і за характером, і за прийомом відображення емоцій співвідноситься з народнопі­сенним «О Боже мій милий!»

Для вираження надзвичайної експресії, стану максимально­го збудження ліричного героя автор послуговується зменшено-пестливою лексикою. Митець вводить ці слова в текст дуже май­стерно, вони звучать у ньому органічно:

Ти не лякайся-бо, що свої ніженьки

Вмочиш у срібну росу:

Я тебе, вірная, аж до хатиноньки

Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько:

Тепло — ні вітру, ні хмар...

Я пригорну тебе щиро до серденька,

А воно гріє, як жар.

За художньою переконливістю й доречністю пестливі слова в поезії М. Старицького співмірні вживаним у народній ліричній пісні, без яких вона не мислиться. Навіть, здавалося б, у таких скупих на вияв ніжності сценах, як проводи на війну, зменшено-пестливі слова звучать так само переконливо:

їхав козак на війноньку:

«Прощай,— сказав,— дівчинонько,

Прощай, миленька, чорнобривенька.

Я йду в чужу сторононьку!»

Використання М. Старицьким мовно-виражальних засобів на­родної пісні не тільки полегшувало засвоєння тексту його поезії, а й засвідчувало, що в змалюванні інтимного почуття поет орієн­тується на високодуховні народнопісенні зразки.

Внутрішню чистоту і красу інтимного світу простої людини поглиблює й відповідний пейзаж. Перейнявши народнопоетичну описову манеру розповіді, М. Старицький запозичує з народної пісні і пейзаж-заставку, або заспівний пейзаж, який конкретизує час і місце дії, обставини зустрічі закоханих. У народній пісні зма­льовано переважно вечірній чи нічний пейзаж. Це пояснюється не тільки тим, що молоді люди могли зустрічатися лише в пізню годину, бо ж удень вони працювали, а й душевною чистотою, цно­тливістю, небажанням виносити свої почуття на люди. Найчастіше українські ліричні народні пісні починалися пейзажем на зразок: «Місяць на небі, зіроньки сяють...» А тому й М. Старицький на початку вірша «Виклик» подає традиційний опис ночі: «Ніч яка, Господи, місячна, зоряна...»,— який конкретизує колоритним на­родним порівнянням: «Видно, хоч голки збирай». З народної пісні запозичує автор і прийом психологічного паралелізму: настроєвий пейзаж не тільки суголосний тому, що відбувається в душі лірич­ного героя, а й поглиблює, доповнює його, уточнюючи найтонші нюанси почуттів. Жагою кохання сповнений ліричний герой — і «на стрункій та високій осичині листя жагою тремтить»; тепло в природі — у юнака «серденько гріє, як жар»; «тиха розмова» — і «ані шелесне в гаю!» Внутрішню і зовнішню красу закоханих підкреслено «Божою красою» природи («небо незміряне, всипане зорями», «гай чарівний, ніби променем всипаний»).

Отже, сила і популярність поезії М. Старицького були зу­мовлені не лише глибиною висловленого в ній почуття, а й твор­чим використанням народнопісенних мовно-виражальних засобів і стильових прийомів. На музикальність, наспівність поетичного рядка, як і всієї інтонаційно-ритмічної організації тексту, звернув увагу М. Лисенко, який і поклав вірш «Виклик» на музику. З того часу він побутує в народі як одна з його найпопулярніших лірич­них пісень під назвою «Ніч яка, Господи, місячна, зоряна...»

V.   ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК УЧНІВ

Завдання учням.

• Вставте в уривок із твору М. Старицького потрібні слова й про­коментуйте його.

...Співай, ридай і будь готовий Замість лаврового — ... Вінець узяти на...

Але дарма, не смій набік ... звернуть І забутись в ... покої.

(Для вставки: красивий, терновий, квітковий; спину, пле­чі, чоло; шляху, траси, стежини; славнім, ганебнім, хвалебнім.)

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Інтерактивна вправа «Займи й обґрунтуй позицію».

Життя і діяльність М. Старицького може бути взірцем патріо­тизму, активної громадянської позиції.

Так

Деякою мірою

Ні

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знати біографію письменника, вивчити вірш «Виклик» напам'ять, уміти його аналізувати, висловлювати про нього влас­ну думку.