Мета: удосконалити мовленнєво-мислительні вміння усвідомлювати тему й основну думку, логіку викладу, тип і стиль мовлення, послідовність викладу матеріалу; інтелектуальні вміння ділити текст на смислові частини, зіставляти план

і первинне висловлювання; розвивати мовленнєво-кому­нікативні вміння здійснювати змістово-композиційний і мовний аналіз художнього тексту розповідного характе­ру з урахуванням типологічної і стильової характеристи­ки, сприймати текст, розуміти його, письмово докладно відтворювати почуте.

Тип уроку: урок розвитку зв'язного мовлення.

ХІД уроку

I. Організаційний момент

II. Ознайомлення п'ятикласників з темою, метою й завданнями уроку

III. Робота з текстом переказу (підготовча робота до написання докладного переказу)

Вступна бесіда з метою актуалізації опорних знань п'ятиклас­ників.

Робота з опорною таблицею (задля порівняння нових знань про текст типу роздуму з базовими)

► Пригадати, які існують способи структури тексту типу роздуму.

Творче завдання на логічне мислення

► Прочитати тези. Пояснити, як ви їх розумієте?

1) Вік прожити — не поле перейти, тому що ...

2) Не родись багатий, а родись щасливий, оскільки...

3) Найкращою людиною для кожного є мати, тому що...

4) Життя, як стерня, не пройдеш, ноги не вколовши, бо...

5) Найкращий учитель — книга, тому що...

6) Нема гіршого ворога, як дурний розум, тому що...

► Усно дібрати розгорнуті та стягнені доведення.

Читання тексту вчителем

► Учні сприймають висловлювання в цілому, усвідомлюють, яка осно­вна думка, що головне в позиції автора.

НАРОДНІ ЗВИЧАЇ

Кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох сто­літь і освячені віками. Але звичаї не відокремлене явище в житті народу, а втілені в рухи і дію світовідчуття та взаємини між окремими людьми, які у свою чергу впливають на духовну культуру нації.

Звичаї — це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших усе національних справах. Звичаї і мова — ось ті найміцніши елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю.

В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї сво­їх батьків, карається людьми і Богом. Наш великий поет Тарас Шев­ченко, звертаючись до України як до матері, що вічно страждає, пи­тається:

Чи ти рано до схід-сонця

Богу не молилась?

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила? Як бачимо з цих слів Шевченка, не вчити своїх дітей звичаїв — то та­кий же великий гріх для матері, як і гріх — не молитися Богові (За О. Воропаєм).

V. Домашнє завдання

Написати письмовий докладний переказ тексту «Народні звичаї» за планом, складеним на уроці.