Дійові особи. Казкар, Цариця-мати, 8 русалочок, Відьма, Принц, Наречена принца, Казкар.

Казкар   Казка Ганса Християна Андерсена «Русалочка» розповідає нам про велике і чарівне людське кохан­ня, про вірність і відданість люблячих сердець. Слу­хайте і дивіться її.

     Далеко-далеко у морі вода синя і прозора, немов пелюстки волошок. Там глибоко і досить далеко від берега, у найбільш глибокій місцині, на дні моря, стояв кораловий палац морського Царя. Давно вже він став удівцем, а господарством у нього керувала Цариця-мати, що була жінкою розумною та погорд­ливою. Дуже вона любила своїх онучок — Русалочок. Цілими днями гралися дівчатка у своєму палаці, а ввечері підпливали до своєї бабусі, щоб вона роз­повіла їм про людей, котрі живуть на землі.

(Підводне царство.

Навколо водорості, вдалині кораловий палац.

Стара Цариця сидить і перебирає водяні квіти.

До неї підбігають дві Русалочки)

1-а Русалочка. Бабусю, розкажи нам ще щось, ми так любимо твої розповіді.

2-а Русалочка (гукає). Сестриці, милі, швидше пливіть сюди, до нас, бабуся обіцяє розповісти нам цікаву історію.

(Прибігають із різних сторін Русалочки.

Всі вони сідають навколо трону Царівни.

Бабуся бере золо­тий гребінь, розчісує їм по черзі волосся і повільно розповідає).

Цариця. Там, на землі, милі мої, квіти пахнуть. Вони розповсюджують такий аромат, від якого повітря стає чистим і пахучим. А ліси там зелені, ось як у вас очі, мої чаклуночки. Над зеленими лісами літають красиві риби, люди їх називають птахами. Коли вам виповниться по 15 років, ми з вашим тат­ком одягнемо вам віночки із білих лілей, ознаку кра­си і юності. Всі ви в цей день отримаєте дозвіл піднятись на поверхню моря і побачити землю своїми очима. А тепер пливіть, любі, грайтеся і че­кайте своєї години.

Казкар. Незабаром для Русалочок наступив цей щасливий день — їм виповнилось по 15 років. Вранці бабуся з батьком одягли їм віночки і дозволили поди­витись на земне життя. А ввечері...

Цар. Донечки мої! Збирайтесь-но докупи та роз­кажіть нам з бабусею, що ви сьогодні побачили, що почули і що вам найбільш сподобалось.

Цариця. Розкажіть, мої красуні, що ви побачили на землі, цьому чудесному помешканні людей.

1-а Русалочка (крутиться, сміється). О, яку кра­су я бачила, дорогі мої. Я допливла до берега і поба­чила чудернацьке місто, де живуть люди. Там, нена­че тисячі зірок, горіли вогники, лунала музика. Який жаль, що я не змогла побувати поряд із людьми!

2-а Русалочка. А я, сестрички, спостерігала, як за­ходило сонечко. Небо сіяло, немов розтоплене золо­то, а хмарки і фіолетові, і червоні, і сині неслись до сонця. Повільно, як біле мереживо піни моря, плив­ла у небі зграя білих лебедів. Я пливла за ними аж до обрію, та сонце сховалось у море.

Цар. Так, це, моя дитинко, дуже красиво.

3-я Русалочка. Я, дорогий татусю, попливла аж у річку, що впадає у море. Там у невеличкій бухті я по­бачила цілу зграю маленьких хлопчиків і дівчаток, що майже голі і без хвоста плавали, сміялись і бриз-кались. Я так ними захопилась, що підпливла і зляка­ла їх. А якийсь маленький потворний звір почав на мене гавкати. Отоді вже і я злякалась та швидко до­дому попливла. Але мені там все одно сподобалось!

Цариця. Отой звір, що ти бачила, це собака, вона може бути, дуже злою, отже надалі стережись її.

4-а Русалочка. А ми з сестричкою бачили дельфінів.

5-а Русалочка. Ой, які вони гарні, так з ними ціка­во грати, плавати наввипередки, вистрибувати із хвиль. А ще у них такі розумні очиці та й говорять вони між собою смішно: посвистують.

4-а Русалочка. Але, бабусю, ми побоялись запли­вати далеко з дельфінами, просто покатались на хви­лях і любувались небом, що немов купалось у морі.

5-а Русалочка. Принцеси-сестрички! Ще ми бачи­ли на небі таємничі вогники, що це було?

Цар. Та це ж небесні зірки! Вони дуже гарні у яс­ну погоду, так і світять, так і миготять.

6-а Русалочка. Я, сестриці побачила те, чого не бачили ви всі — зимове море. Яке ж воно блискуче і білосніжне! (Показує). Величезні льодяні гори пла­вають на хвилях, а я взяла і залізла на одну і все ба­чила навкруги: море переливалось, мов срібло!

Цариця. Ах ти пустунка, ах ти шкодливиця! (Грізно показує пальцем). Не чини більше так, бо змерзнеш і перетворишся на сріблясту крижину. (Звертається до сьомої Русалочки). А що це ти, біля­вочко, засмучена така?

7-а Русалочка. Я, я, я... бабусю ледве не загинула, бо наверху зчинилась буря, вона мене ледь не розби­ла об скелі. Не сподобалась мені земля!

1-я Русалочка. А ти, найменша, сестричко?

3-я Русалочка. Що ти побачила?

5-а Русалочка. Розкажи, маленька!

8-а Русалочка. Я, сестриці, побачила молодого Принца. Він був на кораблі. Йому, як і мені, сьогодні виповнилось 15 років. На кораблі був бал на його честь. Рідні мої, (кружляє) ви не уявляєте, яким гар­ним був Принц. На кораблі всі веселились, співали, танцювали. Та раптом на морі розпочалась сильна буря. Мені вона була приємна, бо я каталась на хви­лях, а ось люди з кораблем почали тонути. Вже у воді я знайшла Принца і віднесла його до берега. Він був живий. (Задумливо). Як я хочу його ще раз побачити! (Плаче).

1-а Русалочка. Що ти, не плач!

4-а Русалочка. Ти ще побачиш його!

7-а Русалочка. Я тобі покажу його палац, тільки не плач!

Цар. Донечко, ти не підсолюй своїми слізками на­шу воду, вона і так солона. (Гладить дочку по голові)

Казкар. З того часу найменша і найчарівніша Русалочка думала тільки про молодого Принца. Вона підпливала до нього, дивилась на нього, але він її не бачив. Коли він купався, вона невидима плавала по­ряд, насолоджуючись його присутністю. Русалочка закохалась, а це заборонялось законами підводного царства. Одного разу вона вирішила таємно зверну­тись до морської Відьми, котра могла допомогти їй, адже чари її були дуже сильними.

(Царство Відьми — навкруги темнота і таємничість).

Відьма. (Ложкою помішує в казані якесь зілля. Ру­салочка несміливо заходить). Знаю, знаю, чому завітала ти до мене. Дурість все те, що називаєте ко­ханням. Нісенітницю ти затіяла, мила!

8-а Русалочка. Допоможи мені, шановна Відьмо, прошу тебе зроби так, щоб я змогла жити серед лю­дей.

Відьма. Добре! Приготую тобі зілля. Якщо ти йо­го вип’єш до сходу сонця, твій хвіст перетвориться ‘ на стрункі ніжки. Але знай, кожен твій крок прино-ситиме тобі страждання — муки і біль. І пам’ятай: на­зад вороття нема, не бачити тобі вже морського царства. Якщо ж Принц не покохає тебе, а оженить­ся на іншій, у першу ж ніч після його весілля ти пе­ретворишся на морську піну.

8-а Русалочка. Нехай, нехай! Я згідна! Я ладна по­мерти, аби тільки бути на землі поряд із коханим.

Відьма. Зачекай, мила! Це ще не все! За оце чарівне зілля, я беру платню — твій голос. Віднині ти станеш німою, але не хвилюйся, своєю вродою ти підкорятимеш серця людей.

Казкар. Рано-вранці, не сказавши нікому ні слова. Русалочка випила відьомське зілля і втратила свідомість. Коли прийшла до тями, то побачила, що лежить на березі моря і що замість хвоста у неї виросли стрункі ніжки, а поряд стояв здивований Принц. Він був захоплений її незвичайною красою. Юнак взяв її із собою до палацу. Одне тільки непо­коїло молодого Принца — красуня була німа. Проте він не дуже зважав на це. Разом ходили вони на про­гулянку. Русалочка дуже гарно танцювала перед ним. А ввечері, залишившись одна, гірко плакала від бо­лю, що спричиняли ноги, адже з кожним кроком во­на наступала ніби на розпечене залізо. А одного ра­зу сталось таке...

Принц. Іди сюди, моя мовчазна красуне! Сядь, вислухай мене і хоч ти пожалій. Батько наказує мені їхати у сусіднє королівство, де я повинен оженитись. Та я не хочу! Адже я зовсім не знаю нареченої. Во­на певно не така красуня, як ти. Краще б я вибрав тебе! (Кладе голову на її коліна).

Казкар. Русалочка мило посміхалась йому, а в са­мої серце рвалось на шматки. Незабаром Принц поїхав у сусіднє королівство і привіз собі наречену. Почалась підготовка до пишного весілля.

(Русалочка засмучена сидить на березі моря, опус­тивши ноги у воду.

До неї підпливають сестри).

1-а Русалочка. Сестричко, люба! Ми віддали свої квіти юності та краси відьмі, щоб вона врятувала тебе!

2-а Русалочка. Бачиш ніж; (дістає його і подає). Дивись який він гострий!

3-я Русалочка. Перед сходом сонця ти повинна цим ножем вдарити в серце Принца.

4-а Русалочка. Тепла кров його попаде тобі на но­ги і вони знову перетворяться на риб’ячий хвіст.

5-а Русалочка. Ти знову станеш нашою сестрою і проживеш із нами 300 років.

6-а Русалочка. За тобою так побиваються бабуся і тато, ми плачемо щодня.

7-а Русалочка. Тільки поспіши, сестро! Один із вас повинен померти після весілля до сходу сонця. Візьми ніж у руки і твій голос відразу повернеться до тебе.

(Русалочка бере ніж, довго дивиться на нього).

8-а Русалочка. Дякую вам, рідні сестриці! Проща­вайте!

(Грає музика, іде весільний гурт.

Русалочка несе фату нареченої і повільно відстає від людей).

8-а Русалочка. (Бере ніж і викидає його). Ось і прийшов мій кінець. Ні, вбити Принца я не зможу, знищувати своє кохання я не хочу, краще стати морською піною. (Накривається білим прозорим пок­ривалом. Звучить музика моря).

Казкар. Ось так не вбила Русалочка свого кохано­го, бо любила його більше, ніж своє життя. Казка Г. X. Андересена «Русалочка» — це гімн справжньо­му коханню і вірності людській.