Мета: розкрити й осмислити
проблематику роману С. Домазара «Замок над Водаєм», поєднати життєвий
досвід дітей з тими морально-етичними законами, які є запорукою міцної
сім'ї, полегшити пошуки однієї з найважливіших для кожної людини істини —
у чому щастя родинного гнізда; розвивати усне зв'язне мовлення учнів;
виховувати шанобливе ставлення, любов до ближніх.
Обладнання: Біблія, ікона Почаївської Божої Матері, свічник
із свічками; на дошці записаний епіграф:
«Шануй свого батька і
матір свою,
щоб довгі були твої дні на землі,
яку Господь,
Бог Твій, дає тобі».
Вихід 20.12.
Хід уроку
Вступне слово вчителя.
Сім'я — це святиня духу людського. Це святий вузол, яким пов'язані всі
члени родини. Сім'я як сонце, як небо, як вода, як повітря, як сама
земля-годувальниця. Вона дає життя дитині, перші уявлення про світ.
Відомий педагог К. Ушинський писав: «До глибокої старості залишаються у
нас задушевні зв'язки з тією сім'єю, з якої ми вийшли».
Перегорнімо сторінки роману Сергія Домазара «Замок над Водаєм». Які
дитячі спогади про сім'ю залишилися в пам'яті головного героя твору
Івана Сагая? Чи розумів хлопчик ту велику драму, яка відбувалася між
його батьками?
(Відповіді дітей)
Вчитель. Боляче на душі, бо у нашого героя
немає люблячої родини, батько і мати не можуть знайти спільної мови. А
так не повинно бути. Бо саме батько і мати — найрідніші і найближчі
кожному з нас люди. Вони, з Божого благословення, дають нам життя. Вони
вчать нас жити серед людей, виховують нас. Давній мудрець Плутарх
сказав: «Нічого немає вищого, ніж добре виховання дітей. Воно повинно
бути початком, серединою і кінцем усіх батьківських турбот. Усі блага
цього світу обманливі і- випадкові, а добре виховання є постійне
Божественне благо.»
Бесіда.
— Діти, вас виховують батьки, учителі в школі,
вас виховує саме життя. Які у вас виникають асоціації, пов'язані зі
словом «виховання»? Відповідь обґрунтуйте.
— Яка методика
виховання була у батька Івана Сагая?
(«... наш батько щиро хотів, щоб його сини були порядні, добре
виховані хлопці, а биття було одинокою методикою, яку він знав.»)
—
Чи можна це назвати вихованням ?
Вчитель. Щоб так
виховувати, багато розуму не треба. Батько «не входив» у життя своїх
дітей, їхній внутрішній світ, стан душі. І взагалі, він не витрачав
кожну зайву годину на виховання. Адже на фізичне покарання треба менше і
часу, і душевних сил, ніж на щиру розмову, бесіду, читання.
А ви, як майбутні батьки, повинні знати, що педагогіка не виключає
фізичне покарання як засіб виховання, але він повинен бути крайнім,
добре продуманим засобом, коли всі інші уже випробувані і не дали
позитивного результату. Фізичне покарання повинно бути від любові, а не
від жорстокості.
— Які наслідки мало таке виховання батька?
Відповіді
учнів з посиланням на текст.
• Батьківський дім став
«похмурим місцем, яке звалося нашим домом і де на нас чекала неупиненна
кара .»
• Микола називав тата «татарин».
• Іван «охоче робив усе , аби тільки бути подалі від батька».
•
Ставлення батька до сина, який був для нього «дурень, роззява, і
він міг чекати тільки мізерного майбутнього для мене.»
— Чому
батько ставився так жорстоко до своїх синів?
(Відповіді учнів.)
Вчитель. Доповнюючи вас, мені хочеться
провести паралель із сьогоденням. Часто дорослі скаржаться на молодь,
говорячи про її бездуховність, внутрішню пустоту. У чому ж корінь
проблеми? Перш за все треба запитати: «А хто батьки і матері тих, на
кого скаржиться старше покоління?»Бо саме по дітях можна судити про
батьків. У Євангелії сказано: «По їхніх плодах ви пізнаєте
їх»(Мф.7.16.).
Ми рідко замислюємося над тим, яку відповідальність несуть батьки за
своїх дітей. Кожна людина — плід своїх батьків. Гріхи мають глибоке і
міцне коріння і часто передаються з роду в рід. Тому з упевненістю можна
сказати, що проблему дітей народили батьки, і гріхи дітей — вина
батьків.
Отже, батько Івана ставився жорстоко до своїх синів, бо у свій час
його батьки «виховували» так само, і він — плід своїх батьків. А, як
стверджував автор:»Його переконання були такі непорушні, що тільки чудо
могло б викликати зміни в них.»До того ж старший син Іван був схожий
зовні на матір, а батько її ненавидів.
Суворість без любові — жорстокість. І жорстокість Сагая-старшого дає
свої плоди — Іван відчуває тягар гріха, гріх батька народжує гріх сина.
Запитання
до учнів.
— Яку Господню заповідь не виконував хлопчик?
(Іван не виконував заповідь «Шануй свого батька та матір свою...»,
бо ось що герой твору говорить: «Чи ж міг я шанувати свою матір, коли
навіть сам батько не шанував її? Як я міг шанувати свого батька, коли я
не міг любити його? Я намагався з усіх сил, принаймні у ці великопісні
дні, але — горенько! — я не міг любити його. Як я міг його любити? Не
було в світі нікого іншого, в чиїй би присутності я забував би про всяку
радість і перетворювався б у здерев'янілого, затурканого бовдура,
безмозклу і безглузду живу річ, що навіть такі прості накази, як
«подай!», «принеси!», «лий!»тощо неспроможна була зграбно виконати.»)
— Чи вважаєте ви Івана грішником? Свою відповідь обґрунтуйте.
—
Хлопчик усе-таки намагається, сподівається полюбити батька.
Згадайте, чого він прохав у Господа?
Відповіді учнів з посиланням
на текст.
(«Боже, поможи мені любити його!»— молився я.»)
— Але
все-таки хлопчик не може полюбити. Чому ?
(На мою думку, джерелом
любові повинен би бути сам батько. Але він не дає любові, не є джерелом
цієї життєдайної енергії. Тут доречно згадати слова Григорія Сковороди:
«Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший
люблю.»Отже, відсутня батьківська любов — не може народитися і синівська
.)
Вчитель. Так, батько повинен бути для своїх дітей джерелом життя,
тепла, любові, а став джерелом болю. А чи може, чи хоче людина любити
біль, страждання? Мабуть, ні.
— А що є, на вашу думку,
причиною, що батько не давав любові синам ?
(Ми бачимо, як карається Іван, бо він не виконує заповіді «Шануй
свого батька та матір свою...». А батько ніколи не задумувався над тим,
що він сам не виконує одну з найважливіших заповідей Господа:»Полюби
ближнього свого, як самого себе.»
Ісус Христос заповідав нам більше того: любити ворогів своїх. А на
сторінках роману ми бачимо чоловіка, який не намагається, не хоче
полюбити рідну кровинку — своїх дітей, а не те що ворогів.)
—
Усі ваші відповіді ґрунтуються на понятті «любов».
Що таке «любов» у вашому розумінні?
Перший учень. Мені
запам'ятався вислів: «Любов — це вихід за межі свого «я». Думаю, що він
розкриває нам суть цього глибокого почуття. Коли ми любимо, то забуваємо
про себе і думаємо про об'єкт нашої любові. Нам хочеться чимось
порадувати того, кого ми любимо, розділити з ним радість і горе .
Другий учень. Любов — це віддавати, а не брати. Якщо ми щиро,
по-справжньому любимо, то не думаємо про користь. І якщо це справді
любов, то ти ніколи не пожалкуєш за тим, що віддаси.
Третій
учень. Любов — це триєдине поняття: віддай, пробач, поступися. Віддай,
коли треба тобі; пробач, коли винен не ти; поступися в усьому.
Вчитель. Давайте звернемося до Книги Книг — Біблії і прочитаємо в
Посланні апостола Павла до Корінфян 13.4-7 рядки про любов.
(Учні
слухають і записують у зошити.)
«Любов довготерпить, любов
милосердствує, не заздрить, любовне величається, не надимається, не
поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає
лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у
все, сподівається всього, усе терпить.»
— Посилаючись на слова апостола Павла, подумайте: чи була хоч
крапля любові у стосунках батька і синів сім'ї Сагаїв?
(Відповіді
учнів.)
— Отже, батько любові не дає, не дає справжнього
виховання. А рідна мати? Чи згадує вона своїх синів? Чи не забула про
них?
— Як хлопці, Іван і Микола, ставляться до неї?
(«... я
майже ніколи не думав про неї. Я її майже не знав. Я не любив її. Вона
була погана жінка — так я був звик думати...»)
Вчитель:». Але
життя змусило Івана переступити поріг материного будинку.
«Протягом кількох хвилин постояв я так, з піднесеним кулаком,
готовий постукати, але не зважуючись на це. За тими дверима, я знав,
чекала на мене моя доля, і мені хотілося відтягти фатальну мить зустрічі
з нею так надовго, як тільки я міг.
Там була моя мати, моя погана, безпутня мати за тими дверима, і мені
хотілося дурити самого себе, що я все ще був вільний повернутися спиною
до дверей, і до моєї матері, й піти собі геть.
Нарешті я
тихенько постукав.»
І мати-зозуля не відмовилася, не відвернулася від сина, прийняла у
свою другу сім'ю.
Звучить народна пісня «Летіла зозуля».
Робота
з текстом.
— Якою побачив матір Іван?
(«...
колишня її привабливість, властива молодому вікові, минулася. Вона була
повна пересудів, чудернацьких уявлень і досадних звичок... Мене також
дратувала її забобонність. Вона вірила у прикмети, сни, гадання...»)
— Чи дала мати синові життєві орієнтири? Чи навчила житейської
мудрості?
(«Дуже скоро я відкрив, що вона, мабуть, нічого не
прочитала у своєму житті, жодної книжки, крім, мабуть, одного-двох
сенсаційних низькопробних романів, переповнених сексуальністю.
... Але одна думка про те, що те могла б читати моя мати, вже
ображала мене.»
«... мою маму я хотів би бачити близькою до
ідеалу матері і женщини, що його я собі створив на підставі читання. З
відчаєм бачив я, як вона далека від того ідеалу, і дуже скоро, не
зважаючи на моє щире прагнення полюбити її, як мою рідну маму, я
знайшов, що неспроможний на це. Це робило мене дуже нещасним...»)
Вчитель. Ми бачимо, що рідні мати і батько не можуть дати синові
того, чого жадає його душа: щирої любові, добрих слів, мудрих порад.
Тому Іван Сагай знаходиться у стані душевної кризи. Ось як про це пише
автор:
«І роздираний своїми страшними сумнівами, я мучився дедалі більше.
Мабуть, я стояв тоді на краю поважної душевної недуги.»
— Які
душевні недуги могли б розвинутися у хлопчика?
— Що
допомогло запобігти цьому? Які обставини зробили це неможливим?
(Душевна криза була б неминучою, якби Господь не дав Іванові
ангела-охоронця — Докію Петрівну, мачуху, маму...)
— За яких
обставин вона стала його матір'ю?
— Якою ця жінка була в очах
дітей?
(«... її поривання були такі ж чисті, як і її звички. Вона
ненавиділа нечесність, недбальство, облудність, брехливість. «
«Вона
розуміла мене краще за батька й намагалася бути справедливою до мене.»
«Вона
любила мене.»
«Вона була справжня мати для мене. Так я почував.»)
—
Але, попри це, їхні стосунки не були безхмарними. Який серйозний
конфлікт стався між Іваном і мачухою? До чого це призвело?
(«Я
бачу, що справдіти тільки невдячна тварина, безсоромний брехун і останнє
ледащо. Більше того: ти нікчемний дармоїд. Ти не заслужив хліба, який
тобі дають. «)
— Чому хлопчик утік з дому?
(Мачуха зайняла позицію
батька. До цього вона була єдиною опорою, підтримкою. І в один момент
стіна підтримки зруйнувалася.)
— Але у народі кажуть: «Шукай
нового щастя, а старого не губи, або «Не було б щастя, так нещастя
допомогло.»Які події з роману «Замок над Водаєм» можна прокоментувати
цими словами?
(«... Я не міг не згадувати мою другу матір, що була така
відмінна.»)
Вчитель. Іван Сагай оцінив щиру любов, ласку, увагу
мачухи і ось що сказав їй під час останньої зустрічі: «...Я боржник ваш
на ціле життя за все те добро, яким ви мене обдарували так щедро. Ви
були і є моя мати. За все найкраще в моїх думках і почуттях я
зобов'язаний вам, за все, що тільки є шляхетного і доброго в моїй
душі... Я...згадуватиму вас із вдячністю і пошаною до останньої моєї
хвилини, як мою добру, дорогу, мою любу маму...»
Як ви вже самі сказали, саме ця жінка зіграла важливу роль у житті
Івана Сагая — виховала його справжньою людиною, люблячою, чуйною.
Давайте звернемо увагу на те, як Іван ставиться до ближніх — інших
персонажів твору.
«Життя навчило мене, що людська природа надто складна, щоб можна
було оцінювати її по одному чи по двох її проявах.»
Ставлення до
Топірка — чоловіка матері: «Я хотів відплачувати йому усім найкращим за
його чуйне ставлення до мене .»
Ставлення до мачухи:
«Як я любив її! її віра в мене підносила
мене. Ні за віщо в світі я не зрадив би її довір'я.»
— Докія
Петрівна своєю любов'ю, людяністю змінила атмосферу своєї сім'ї,
змінила батька хлопців. Яку сім'ю ми бачимо наприкінці твору?
(«Велика гасова лампа під зеленим абажуром кидала м'яке світло на
стіл, заставлений гарними речами, за яким ми сиділи, одна суцільна
щаслива сім'я. Чом би так не могло бути завжди?»)
Вчитель. Отже,
зло не можна перемогти злом, як вогонь не можна погасити вогнем.
Виховання доброї, люблячої матері перемогло жорстокість батька. І
нерідна дитина шанує її як найріднішу, найдорожчу людину — матір. Бо
саме вона внесла мир і спокій у душу Івана Сагая: «Тієї ночі я спав
безтурботно, немов під захистом нездоланних мурів того замку, яких я
шукав за моїх ранніх років на Замку в моєму рідному місті, марно.»
— Давайте розкриємо символічну назву твору — «Замок над Водаєм».
Що це за замок, якого хлопчик шукав так довго?
(Замок —
нереальний. Це символ сім'ї, батьківської турботи, любові, ласки, за
мурами яких людина відчуває себе у безпеці. Це те, чого не вистачало
Іванові у ранньому дитинстві, і це те, що він знайшов у особі мачухи,
мами — Докії Петрівни.)
У мене в руках Біблія — Книга Книг. Майже три з половиною тисячі
років тому на кам'яних скрижалях, які отримав Мойсей на горі Синай, були
висічені слова: «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої
дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.» Пам'ятайте ці слова і
виконуйте заповідь .
А тепер задумайтеся, чи завжди ви виконували цю заповідь? Чи завжди
знаходили порозуміння з батьками?
Учні запалюють свічку.
Нехай
тепло цього полум'я свічки допоможе вам сказати слова тепла і любові на
адресу ваших найрідніших людей .
Діти, передаючи свічку один одному, розповідають про батьків, сім'ю.
—
Яку просту і в той же час складну істину ви винесли з уроку?
(Відповіді
учнів.)
Заключне слово вчителя.
Запалюємо свічку
перед іконою Почаївської Божої Матері.
Запалимо вогник родинної любові і благодаті. Хай він ніколи не
згасає в серці, хай гріє в будні і в свята. А якщо в когось цей вогник
чадний, болючий, запалений лише мамою чи лише татом, не заздріть іншим,
не ображайтесь на весь світ, а постарайтесь у майбутньому запалити у
своїй сім'ї вогонь тепла і любові, який буде духовною підтримкою для
ваших дітей, і вони його пронесуть крізь усе своє життя.
І які б випробування долі не чекали на вас, пам'ятайте: Господь дав
вам життя, і він ніколи не дасть вам випробувань, які не під силу. Бо
якщо і людина знає, яку ношу може нести кінь, а яку верблюд, і кладе на
тварину поклажу по її змозі, то Господь тим паче знає, які випробування
може знести та чи інша людина, і дає їй хрест по силах її.
А ще не забувайте, що земна жінка від Духа Святого народила Сина
Божого. Своєю добротою, покорою, святістю вознеслася над нами Божа Мати
Марія, щоб заступитися за нас, щоб просити Сина Свого единородного
простити наші провини. І де б ми не були, вона завжди освітить наш шлях
своїм ніжним, люблячим серцем. У дні важкі і на щастя щедрі — вона
завжди з нами.
Учениця читає напам'ять:
ПОМОЛЮСЯ
Помолюся
...За того, хто в горі,—
Хай розвіється сум їх і страх,
Хай
одужують кволі і хворі
І тернистим не буде їх шлях.
Помолюся
за грішних у зраді,—
Хай простяться гріхи їм усі,
Хай ніхто і ніколи не пада,
Хай
в любові живуть і красі.
Помолюся за тих, хто в безвір'ї,
Мов
незрячий, у світі живе,
Хто не знає любові й надії,
Хто ще шляхом неправедним йде.
Хай молитва моя між зірками
За
всіх нас, як спокута, летить.
Та найперше за батька і маму
Буду
щиро я Бога просить.
Дай їм щастя! їдай їм здоров'я,
Дай всього, що бажаю й собі.
Хай всім розумом, серцем,
любов'ю
І душею належать Тобі.
Ф. Млинченко
Діти,
несіть додому вогник родинної любові й благодаті, зігрійте ним серця
ваших найрідніших. І хай для вас, як для майбутніх батьків, буде першим і
найголовнішим завдання — істинне виховання ваших дітей.
Домашнє завдання: підготувати мікротекст «Мій вогник родинної любові
і благодаті»(хто його підтримує, чи є він вашим неприступним замком, за
стінами якого можна відчувати себе у безпеці?).
|
