Мета: поглибити знання восьмикласників про будову речення, його граматичну основу; дати поняття односкладних і дво­складних речень та навчити їх розрізняти й порівнювати; формувати організаційно-контрольні вміння оцінювати роль простих і складних речень у текстах; удосконалю­вати пунктуаційні вміння щодо правильної розстановки розділових знаків у складних реченнях; розвивати твор­чі вміння моделювати двоскладні й односкладні, прості й складні речення відповідно до мети й обставин спілку­вання; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидак­тичного матеріалу сприяти поглибленню знань восьми­класників про історію своєї країни та її видатних діячів.

Правопис: розділові знаки в кінці речення (повторення).

Внутрішньопредметні зв'язки:

Лексикологія і фразеологія: засвоєння нових слів і фразеологізмів.

Текст (риторичний аспект): удосконалення вмінь викладати думки за допомогою запитань і відповідей.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Повідомлення теми, мети й завдань уроку

III. Актуалізація опорних знань учнів

Колективна робота з текстом (з елементами аналізу)

► Прочитати текст. Пригадати з уроків історії про вчинки Івана Ма­зепи, що стали важливою сторінкою в історії України. Сформу­лювати тему й основну думку тексту.

ІВАН МАЗЕПА

Іван Мазепа — один із найславніших гетьманів України.

Він народився 20 березня 1632 року в Мазепинцях на Київщині. Походив із старовинного українського роду Мазеп. Батько Мазепи, Степан, був розумний та освічений чоловік і свого сина, Івана, ви­ховав освіченою людиною.

Спершу вчився Іван удома і, маючи дванадцять літ, складав вірші латинською мовою. Згодом учився в Полоцьку у вищій школі й уже в 16 років пішов на Січ учитися військового ремесла. Служив при козацькім війську за Хмельницького. За хоробрість і розум полюбили його всі козаки, а гетьман Хмельницький радив його батькові посла­ти Івана ще продовжувати навчання за кордоном.

Згодом козаки вибрали гетьманом Івана Мазепу. По-перше, Ма­зепа був тоді найбільш освічений між старшиною, а по-друге, усі зна­ли, що хоча він і з царем живе в приязні, але над усе любить Україну, то й буде їй вірно служити.

І не помилився Іван Мазепа, ставши гетьманом, почав щиро ду­мати над тим, щоб визволити Україну з-під залежності всіх сусідів.

Іван Мазепа старався впорядкувати край і піднести його освіту. По­будував багато шкіл і церков власним коштом. Для Київської акаде­мії було збудовано новий величавий будинок на три поверхи. Такої школи і в Московщині в ті часи не було.

Мазепа прагнув того, щоб Україна була вільною державою! (За А. Лотоцьким).

► Використовуючи подане висловлювання і власні знання, розгор­нути зміст останнього речення.

► Усно схарактеризувати речення в тексті за наявністю головних і другорядних членів.

► Зробити синтаксичний розбір виділеного речення.

IV. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу

Розглянути схему й поміркувати над реченням як основною синтак­сичною одиницею, його роль, ознаки, види та структуру.

Коментар учителя. Речення як синтаксична одиниця складається з однієї, двох і більше граматичних основ. За характером граматичних основ речення бувають двоскладні й односкладні.

Двоскладні речення мають підмет і присудок: До тебе завше я ду­шею лину (3. Кучерява). Односкладні речення мають лише один голов­ний член речення у формі підмета або присудка: / закружляю, мов полова, у круговерті світовій (В. Базилевський).

За структурою речення поділяються на прості й складні. Прості ре­чення мають одну граматичну основу: Люблю я пісню солов'їну (А. За-грудний). Складні речення мають дві або більше граматичних основ, що становлять одне смислове і граматичне ціле: Українська мова мене не тільки вабить як письменника, вона дивує й захоплює (В. Шевчук).

Речення, що складається лише з головних членів, називається непоширеним: Є шлях. Я тривожуся (М. Братан).

Речення, у якому є другорядні члени, називається поширеним: Укра­їнська мова живе в прекрасних піснях твого народу (В. Сухомлинський).

Речення бувають повними і неповними. Повні — це такі речення, у яких наявні всі члени речення: По садах пустинних їде гордовито осінь жовтокоса на баскім коні (В. Сосюра).

Неповні — це такі речення, у яких пропущений будь-який член речення, що можна виявити з кон­тексту: Ранні пташки росу п'ють, а пізні — сльози ллють (Нар. твор­чість).

У реченні Сльози ллють пропущено підмет пташки.

Речення як основна синтаксична одиниця

Роль у мові

Виражає закінчену думку служить для спілкування, повідомлення, впливу

Ознаки

Має одну або кілька грам тичних основ, характеризу­ється смисловою та інтона­ційною завершеністю

Види речень

за структурою

за метою висловлювання

1. Просте (одно­складне або дво­складне), пошире­не або непоширене, повне або неповне, ускладнене або не-ускладнене.

2. Складне (має дві або кілька граматич­них основ)

за емоційним забарвленням

1. Розповідні (пові­домлення).

2. Питальні (запи­тання).

3. Спонукальні (спо­нукання до дії)

Неокличні, оклич­ні — думка супро­воджується сильним почуттям (розповід­ні, питальні, спо­нукальні); вимовля­ються з підсиленою, напруженою інтона­цією

V. Усвідомлення здобутих знань у процесі практичної роботи, удосконалення мовленнєвих і пунктуаційних умінь з теми

Пунктуаційний практикум

► Прослухати. Довести, що це текст. Сформулювати його тему. Ви­ділити мікротеми й записати їх у формі словосполучень. Як ви розумієте зміст останнього речення? Списати текст, розставляю­чи розділові знаки в кінці речень.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАПОРОЖЦІВ

Кожний спитає тепер: які ж люди були, оті запорожці, про котрих доводиться стільки слухати та читати. Чи це справді були бандити, безсердечні вбивці, свавільники Переконаний, що це неправда Стоваришення, котре має свої звичаї, закони і твердо їх додержується, не може бути анархічним Коли б кожний жив так, як йому завгодно, то такому жодного закону не треба

Були в запорожців свої хиби, та вони не лише шкодили їм самим найбільше, а й навпаки приносили користь їхнім сусідам, і це довело запорожців до загибелі.

Узагалі беручи, запорожець легкодушний, загонистий, не постій­ний Не дивився на дальшу мету, а цікавився лише нинішнім днем За­порожця легко було перемовити і на свій бік перетягти

На таку характеристику дає нам історія багато прикладів Навіть такий великий чоловік як Петро Конашевич-Сагайдачний давав се­бе часто піддурити обіцянками і заманити Дав себе заманити на мос­ковську війну

Найкращу характеристику запорожця змалював Гоголь у своїй істо­ричній повісті «Тарас Бульба» Хоч, може, Бульби й не було на світі, але характеристика дуже влучна Запорожець веселої вдачі, любить погуляти Запорожець жив усе життя, від немовляти, у вічній небезпеці Побра­тимство — то святий обов'язок двох козаків Такому народові треба було доброї голови і сильної руки, і то на довгий час (А. Чашовський).

► Назвати речення прості й складі. Довести правильність свого ви­бору.

► Пригадати з уроків зарубіжної літератури повість «Тарас Бульба» і усно описати головного героя.

► З'ясувати лексичне значення виділеного слова {анархія — стан су­спільства, у якому відсутні організована влада, закони, немає пев­них обов'язкових норм поведінки, безладдя, хаос). Скласти з ним два речення: просте і складне.

Лінгвістичне дослідження з творчим завданням

► Прочитати. Поділити текст на речення. Довести, що перед вами текст. Сформулювати тему й мікротеми поданого висловлювання. Записати, розставляючи розділові знаки.

Основою докорінного перелому в українській літературі стала творчість Т. Шевченка переважний інтерес до етнічно-побутових рис українського народу ідеалістичні поривання романтиків до козацько­го минулого замінюються зверненням послідовників великого поета до корінних антагонізмів кріпосницького суспільства поглиблюється розуміння народності, незрівнянно багатшими стають засоби типізації дійсності, діапазон літературної мови все виразнішою постає залежність характеру і поведінки персонажів від системи суспільних відносин у творах Марка Вовчка виявляється непримиренний конфлікт між поміщиками й пригнобленим селянством виникають типи народних протестантів про трагічну долю буковинських селян і жовнірів роз­повідає талановитий прозаїк Ю. Федькович в його творчості реалізм поєднується з досить сильним романтичним струменем, що своєрідно забарвлює твори реалістичного плану (За Н. Крутіковою).

► З'ясувати зміст виділеного вислову.

► Знайти односкладні й двоскладні речення. Підкреслити в кожно­му реченні граматичну основу. Назвати неповні речення.

► Пригадати, хто з письменників змальовує історію нашої держави. До­повнити текст власною інформацією про тернистий життєвий шлях українського народу, описаний у творах митців художнього слова. Матеріал для вчителя. Антагонізм — супротивність, непримирен­на суперечність (неприязнь, ворожість).

Дослідження-зіставлення

Розглянути схему і скласти зв'язну розповідь про те, чим речення відрізняється від словосполучення.

Творче завдання

► Прочитати прислів'я. Пояснити зміст кожного. Списати. Підкрес­лити головні члени.

1. Лежачого не б'ють. 2. Весною сій — восени збереш. 3. Вік жи­ви — вік учись. 4. Як дбаємо, так і маємо. 5. З вогнем не жартуй. 6. Друга пізнають у біді. 7. Коли маєм — не шануєм, а змінивши, пла­чем. 8. Хто не ризикує, той хати не збудує (Нар. творчість).

► Усно доповнити народні вислови так, щоб змінилася структура речень.

Розвиток комунікативних умінь

► Скласти діалог, використовуючи подані прислів'я. Дати йому за­головок у формі словосполучення. У репліки ввести фразеологіз­ми з довідки і використати речення: а) різні за метою висловлю­вання; б) двоскладні й односкладні; в) прості й складні; г) повні й неповні; д) поширені й непоширені.

► Розіграти діалог. Записати 3—4 репліки, пояснити розділові знаки і зробити їх синтаксичний розбір.

Довідка: ум на розум заходить; з якої радості?; душа перевертається; де вже ноги не носили; за тридев'ять земель; брати за чисту монету.

Дослідження-трансформація

► Перетворити складні речення у прості. Записати їх. Підкреслити граматичні основи.

1. І люди йшли під гору ту стрімку, і знову всім незміряні кра­соти відкрилися в маленькому струмку (Д. Забашта). 2. Змалку його обступали білі стіни, на яких висіли вишиті маминими руками руш­ники (І. Цюпа). 3. Помінялось місцем моє серце з сонцем, бо весна навколо, вітер і блакить (Р. Братунь). 4. Молодь уся була на полі, бо якраз настали жнива (Леся Українка). 5. Сонце незабаром зайшло зо­всім, однак небо ще жевріло згасаючим багрянцем (А. Шиян). 6. Яс­но ще осіннє сонце сяє, та холодом осіннім уже в повітрі потягає (I. Франко).

► Назвати слова з орфограмою «Ненаголошені е, и» і пояснити їх написання.

VI. Систематизація й узагальнення знань

Подумати і дати відповіді на запитання

1. Чи можна у процесі висловлювання обмежитися лише односклад­ними (або двоскладними) реченнями?

2. Яку роль у мовленні відіграють односкладні й двоскладні речення?

3. Яку роль у мовленні відіграють прості й складні речення?

VII. Підсумок уроку

Відзначення досягнень учнів в оволодінні темою уроку; окреслен­ня перспектив подальшої навчальної діяльності.

VIII. Домашнє завдання

Здійснити пошукову роботу в мережі Інтернет або в бібліотеці та підготувати повідомлення про відому постать, яка бере безпосередню участь у творенні історії сьогодення. Використати різні за структурою і метою висловлювання речення.