Мета: сприяти поглибленню учнівських знань про невичерпну скарбницю фольклору;
розвивати вміння відчувати неповторну красу народної творчості;
виховувати любов і повагу до славного минулого народу, до його історії, звичаїв і традицій.
Обладання: плакати, свічки, ікони, глиняний посуд, магнітофон.
Хід заняття:
Свято Миколая
І учень: Сніги покрили доли й гори,
Блищить інеєм і ліс, і гай,
Іде до нас крізь ниви й бори
Святий угодник Миколай.
Що він несе в своїй торбині?
Багато гарних забавок,
Несе чемненькій він дитині –
А для нечемних – жмут різок.
ІІ учень: За ним спішать янголята,
Тримають книги у руках.
Що, де, кому з нас треба дати,
Уже списали в тих книжках.
ІІІ учень: Святий, ти добрий Миколаю,
На тебе ждемо вже давно,
Що даси, Ти нам, про це не знаєм,
Та просимо Тебе одно:
Ти нашим родичам дай сили,
Щоб виховати нас могли,
Щоб тої втіхи ще дожили,
Щоб доросли їх діточки.
ІV учень: А всьому нашому народу
Ти добру долю принеси,
Усяке зло й лиху пригоду
Від України відверни.
А нам в здоров’ю дай зростати,
Завзяття й сили нам надай,
Щоб ми з руїн могли підняти
І звеселити рідний край.
(Піднімається завіса, на сцені вистава «В надвечір’ї Святого Миколая »).
Д І Я І:
Кімната. Оля і Зоя сидять за столом, вчаться. Роман сидить осторонь з книгою. Маруся ходить по кімнаті. Зошит у руці.
МАРУСЯ: 6х6=36, 6х7=42, 6х8=
РОМАН: (нахиляється і підказує): 70!
МАРУСЯ: Залиш, а то поскаржуся мамі!
РОМАН: А ти, донощиця!
ОЛЯ: Спокій, діти! Невже гарно, так сваритися братові з сестрою?
ЗОЯ: Та ще перед самим Святим Миколаєм. Добре заслуговуєте обоє на різки.
МАРУСЯ: Ах, я забула! Завтра Святого Миколая! Що тоді він нам принесе?
РОМАН: Тобі, напевно, різку – таку довгу, таку широку, сажею обліплену, мотузкою обчіплену.
МАРУСЯ: А тобі вночі поставить в головах мітлу, таку височезну, таку широчезну, раками попідтикану, жабами позавивану.
РОМАН: Дурниці плетеш! Де це ти бачила, щоб на мітлі раки і жаби водилися, та ще й зимою!
ОЛЯ: Діти! Залиште пересварки, бо нам вчитись не даєте. Закінчіть скоріше уроки, а то незабаром надійде мама і будемо вечеряти.
МАРУСЯ: (починає знову ходити): 7х2=14, 7х3=21…
РОМАН: (ходить в протилежному напрямі і говорить):
Була у воробейка
Жінка молоденька,
Сидить на кілочку,
Пряде на сорочку,
Що витягне нитку,
Горобцеві свитку.
Що витягне шанці,
Горобцеві штанці.
(Говорить голосно, а стрівши Марусю, штовхає).
ОЛЯ (встає): Ну! Годі вже далі вчитися, темно. Треба лампу засвітити.
ЗОЯ: Ні, не треба світити, посидимо так трохи, поки мама прийде.
РОМАН і МАРУСЯ: Так! Так! А ти нам, Олю, щось розкажи!
ОЛЯ: А про що вам розповісти?
МАРУСЯ: Про Святого Миколая! Як то він по світі ходить, як дарунки дітям носить, що, кому, за що?
РОМАН: З білим ангелом небесним і з чортиком хвостатим.
ОЛЯ: Так послухайте! Ось розкажу, як там у небі готуються до завтрашньої днини, щоб дітям радощі принести.
Ой там у небі рух тепер на диво:
Шиють, тешуть, ліплять, місять тісто,
Над усім сторожить печаливо
Діва Мати, Марія Пречиста.
Ангелів у райський сад післала
Яблучок, горішків назривати,
А сама з святим Зосимом стала
Медівник солодкий випікати.
А Варвара з Катериною святою
Шиють одяг для вбогої дітвори.
Парасковія ниткою золотою
Тче на ніч мистецькії узори.
Тесля Йосиф струже, витинає
Забавки з пахучої кедрини,
А малий Ісусик помагає,
Щоб на час все було для дитини.
Ось принесли з Божої книгарні
Книжечок усяких много-много,
Є казки там, віршики прегарні,
Образочки для світа малого.
Позсипали ангели у міхи
Всі дарунки, все добро чудове,
Що там буде між дітьми утіхи!
Що там буде крику і розмови!
Вже готов Микола до дороги,
Теплий плащ одяг поверх від вітру,
Взяв костур, постоли взув на ноги,
На чоло повис злотисту митру.
Передом ідуть ангели з кошами.
Святий Петро їм браму відчиняє,
Тиха нічка звисла над хатами,
Сніг біліє, ясна зоря сяє…
(Хвилина мовчання).
МАРУСЯ: Ой, як гарно! Так хотіла б я побачити Святого Миколая, він так нишком ходить, що ніхто його не бачить, лиш дарунки підкладає вночі під голову.
РОМАН: Ах, коли б я його побачив, то попросив би…
ОЛЯ: Що такого?
РОМАН: Набір фарб для малювання.
МАРУСЯ: А я багато барвистого паперу для візерунків.
ЗОЯ: А я книжечку!
РОМАН: Мені здався б ще ножик для роботи.
ЗОЯ: Марусю, Романе, Олю, давайте поколядуємо. (діти колядують)
КОЛЯДКА
ОЛЯ: А як будете сьогодні лягати спати, помоліться з усім серцем до Святого Миколая. Може він вас і почує, і подарує, що так просите для себе. (виходить)
МАРУСЯ і РОМАН: Так справді буде?
ЗОЯ: Може…
РОМАН: Тобі різка.
МАРУСЯ: Тобі різка ще й довжелезна! (сміються і вибігають).
ЗОЯ: Лягаємо скоріше спати, щоб Миколай до нас прийшов.
МАРУСЯ: Але ж помолитися треба до Святого Миколая. (Молитва, пісня. Гасять світло. Діти лягають спати).
Кімната з ліжечками. На стіні образ Святого Миколая. Діти сплять. Входить Святий Миколай з Ангелом і Чортом. У Святого Миколая в руках вага, у Ангела – торба з дарунками, у Чорта під полою різки, перев’язані червоними стрічками.
АНГЕЛ: Ось цих троє добрі діти, чемні, пильні – треба їм щось подарувати.
ЧОРТ: Чемні? Га, га, га! Ось нема ще й години, як сварилися.
АНГЕЛ: Жартували, як звичайні малі діти.
ЧОРТ: Жартували? А забув як твій Роман чемненький кинув в борщ муху, вибив миску у сусідки.
АНГЕЛ: Правда, вибив. Але віддав їй за те всі гроші, що дістав на іменини.
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ: Зважимо все добре і зле на цій вазі небесній.
ЧОРТ: (кидає на вагу) Ось тут сварка, тут муха, тут шиба, тут непослух мамі, незмовлена молитва.
АНГЕЛ (кидає собі): Тут подарунок сестрі…
ЧОРТ: Не зрівняє гріхів подарунок!
АНГЕЛ(зажурено): Що робити? Треба хлопчину рятувати? Ах, згадав! Він і сам добре вчиться і товаришам допомагає! Цілий місяць в дощ-негоду кожен день ходив до свого друга додому, коли той хворів і вчив разом з ним уроки.
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ: Побідило добре діло! Треба дарунок дати! (Дарує фарби і підходить до Марусі). Добра ж дитина – і чемна, гарно вчиться…
ЧОРТ: Гарно? Га, га, га! А таблички множення не вміє, ще й досі не знає!
АНГЕЛ: А подругам допомагає…
ЧОРТ: А у мами цукор з шафи витягала.
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ: Зважимо все добре і зле на цій вазі небесній.
ЧОРТ: Язик показувала братові в гніві.
АНГЕЛ: Зате, яка вона дома помічниця! І прибере, і підмете в кімнаті. А ціле літо в квітнику порається. Старшим у всьому допомагає. Та й сама завжди чепурна й охайна. Побідила! Треба їй дарунок дати. (Дає дарунок, підходячи до ліжка Зої).
Тепер оцій старшенькій треба щось подарувати. Зоя зветься. Тихе дівчатко, вдумливе, а в науці – перша в класі.
ЧОРТ: Тиха, вчена, але горда. Над усіма в класі несеться – непривітна.
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ: А гординя – гріх великий.
АНГЕЛ: Родичів все слухає.
ЧОРТ: Не з любові, а з гордині, що вона, бач, добра дитина.
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ: Зважимо все добре.
ЧОРТ: Ось гординя – гріх великий, ось завзяття, непривітність.
АНГЕЛ: А тут пильність у науці, послух…
ЧОРТ: Не зрівняє гріхів послуг.
АНГЕЛ: Що робити? Як дівчину врятувати? О, знайшов! Якби у церкві за героїв наших службу відправляли, за борців тих молоденьких, що за волю голови поклали. Зоя в церкві молитви слала щирим серцем і поклялася, що життя своє теж присвятить для тої справи, щоб Україні добути щастя, долі, волі, слави. І сплакнула – ось ці сльози (показує).
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ: Положи на вагу цю. Це найкращі в Бога перли – сльози за народ пролиті. (вага падає вниз).
ЧОРТ: Ах, які ж вони важкі!
СВ.МИКОЛАЙ: Бо в тих сльозах біль народу і страждання, лихоліття і надії, і змагання за свободу.
АНГЕЛ(радісно): Перемогла! Треба їй дарунок дати (дарує).
СВ.МИКОЛАЙ(благословляє дітей): А тепер прощайте, діти. Спіть спокійно, докіль ранок вав не збудить до нової праці. Хай вам сняться сни солодкі, а в житті йдіть шляхом добра, правди і любові.
(Всі виходять).
ЧОРТ(вертається): Ну вже ж мушу й я дарунок їм лишити. Аби знали, що був тут і Антипко з пекла родом, що діточок не забуває, що про них дбає. (Кладе кожному різку в голову і виходить).
(Через декілька хвилин).
МАРУСЯ(встає): Що це було? Мені снилось, що Святий Миколай тут стояв біля мене. З ним був ангел, як сніг, білий, чортище препоганий (оглядається). Боже! Різка! (плаче).
РОМАН: Хто се плаче? Ти, Марусю? Ага, бачу вже дарунки оглядаєш! Правду я казав, сестричко. Різка (оглядається, бачить свою різку, хоче її сховати, але Маруся побачила).
МАРУСЯ: Не сховаєш! І ти, бачу, у дарунок її маєш! (знову плаче) Чому мені нічого не приніс у дарунок Миколай?
ЗОЯ: А ви, що так розкричалися з самого ранку свята? Різки подоставали! То катюзі, по заслузі (оглядається, бачить різку). Ох!
РОМАН: Не сховаєш! Я вже бачив! Й ти, сестрице, прут дістала. А краще таки було б, якби ми ще крім різки щось дістали від Святого Миколая.
(Входить мама і Оля).
МАМА: Ну, що, діти, як вам спалося? Що вам снилося цієї нічки?
ОЛЯ: Щось, бачу, ви невеселі. А різки приніс Миколай?
МАМА: Різка - теж дарунок, ще й з такими стрічками – буде чим перев’язувати коси. А тепер перешукайте пильно ліжко, може там ще щось знайдете, крім різки.
(Шукають, знаходять, радісно викрикують, показують дарунки)
РОМАН: Фарби, ножик і цукерки!
МАРУСЯ: Медівник, папір, яблучко!
ЗОЯ: Книжка, рукавички!
МАМА: Задоволені своїми дарунками?
ДІТИ: Так, так, люба матусю!
РОМАН: А від кого ж ті різки?
ОЛЯ: Се вже чорт Антипко підложив їх, щоб не дуже пустували ви на радощах.
ЗОЯ: Ті різки повтикаємо за ікони, приберемо ними хату (кладе за образи).
Святий Отче! Обіцяємо всі добрими бути,
І в житті, і в молитві тебе не забути,
Ти опікун віддавна українського народу.
Добре знаєш, що ми всі козацького роду.
Дівочі молитви велику силу мають,
Волю церкві, Україні, вимовляють, благають,
Святий Отче Миколаю! Ми всі твої діти,
Подивися, як нам важко в часах тих прожити,
Поможи нам, щоб життя це вміло прожити,
А після вічне щастя в небі заслужити.
Пісня «А хто, хто Миколая любить». | 
