Мета: перевірити рівень грамотності письма учнів на початку навчального року; визначити типові помилки учнів з метою їх поступового подолання.

Тип уроку: оцінювання навчальних досягнень учнів.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Повідомлення теми уроку.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Ознайомлення з критеріями оцінювання контрольного диктанту й аудіювання. Проведення інструктажу щодо написання диктанту й перевірки рівня сприймання-розуміння художнього тексту монологічного характеру.

ІV. Основний зміст роботи.

1. Перше читання тексту контрольного диктанту вчителем
2. Повторне читання тексту контрольного диктанту вчителем окремими частинами і його написання учнями.

Чарівна фіалка

Дивовижний, незрівняний за своєю ніжністю запах фіалки й приємне поєднання лілового забарвлення квітки із соковитою, яскравою зеленню листя з давніх-давен зробили маленьку фіалку улюбленицею людини.

Як оповідає східна легенда, фіалка виникла із вдячних сліз Адама, коли архангел Гавриїл приніс йому на острів Цейлон радісну звістку, що Господь простив йому гріхи.

Інша легенда свідчить: одного разу бог сонця Аполлон переслідував своїми пекучими променями чарівну дочку Атласа, нещасна дівчина звернулась до Зевса, благаючи сховати й захистити її. І ось великий громовержець почув її благання, перетворив дівчину на чудесну фіалку й сховав у затінку кущів, де вона з того часу щовесни розквітає й виповнює тонким ароматом небесні гаї.

Так з’явилася чудова квітка. А ми тепер можемо милуватися її дивовижною красою.

3. Заключне читання тексту вчителем і самоперевірка написаного учнями.
4. Проведення контрольного аудіювання художнього тексту монологічного характеру.

В темряві

У маленькі вікна низенької хати заглядала чорна синя ніч. Надворі шумів вітер, а в убогій хаті було тихо. Замість стола коло стіни старенька скриня, на ній, закурена і чадна, помалу блимала бляшана лампочка.

У хаті було бідно і пусто. Убоге світло каганця вилискувалось на темних іконах. Далі, в сутінку, виднівся піл та ріжок печі.

Низько схиливши кучеряву голівку до каганця, сидів над писанням хлопчик і стиха скрипів пером по папері.

Серед хати на долівці стругав якусь дошку господар хати Клим. Жінка його сиділа на лаві й пряла. Кожний пильнував своєї роботи, і всі мовчали.

Дописавши сторінку, хлопчик потягся, закрив зшиток і положив його у свою шкільну торбинку. Потім узяв з полиці книжку, чепурненько розправив її, розгорнув, зложив перед собою руки і став читати вголос.

Рівно, мелодійно забриніла віршована мова. Мати присунулась з гребенем ближче до хлопця, повагом витягувала довгу нитку й осміхаючись у такт віршові, кивала легенько головою.

Тихо й виразно, як акафіст, вичитував хлопець.

Клим підняв голову од роботи й прислухався… А жалі так і хватали за серце, так і хватали.

Прибрав роботу, помолився, погасив каганець і ліг спати. Сон не йшов до очей. Як галич, осідали його думки й краяли серце.

І от увижається Климові серед темряви панська кімната, великі царські портрети, стіл, зеленим сукном укритий… Кругом столу сидять чужі хлопчики, такі чепурненькі, причесані, мов папенята, сидять і щось пишуть.

Писар їх навчає, люди вклоняються їм, навіть сам старшина чолом кається з ним за руку.

Малі вони, а знають уже багато дечого такого, чого він та інші прості люди не розуміють. Сам Клим, чк був колись десяцьким, чув, що вимовляли вони часом якісь мудрі канцелярські слова.

Клим подовго дивився на них і думав, що з їх вийдуть люди.

Тоді ж надумав він оддати сюди свого Петрика.

Іще раніше, коли дали Петрику в школі першого похвального листа, Клим надумав вивести його на легкий хліб.

Не видна була йому спершу дорога до того легкого хліба. Після того ж, як побував у волості десяцьким, він уже знав, що йому робити. Упрохає писаря та старшину, одмолить днів зо три – і Петрика приймуть до волості. А там дорога видна: вийде письмоводителем, урядником або тим же писарем. Усім їм добре живеться. Жалування беруть добре.

Казать нема чого – добре живуть, і кращої долі своєму Петрикові Клим і не бажав би. Та йому, Климові, на старість добре було б.Так марив Клим у скрутні часи, коли змучена його думка не мала чого кращого, щоб зачепитися. І робилося йому тоді легше.

Тепер було Климові важко, немов люди підстерегли його таємні надії й мають замір шкодити.І саме ті люди, які повинні б допомогти вийти хлопцеві в люди!Думки за думками, невеселі, образливі, товпилися в його голові й давили одна другу. Клим навіть забув, що була пізня ніч: не думав спати, ворочався на постелі й розплющеними очима дивився у пітьму.

Клим підняв голову, серце забилося й похололо: у його блиснула нова думка: чи це не навертається діло на те, щоб саме його Петрика не випустили в люди?.. Бачать – хлопець не дурний, пам’ять дав йому Бог гарну, може чоловіком бути – ну, і не пускають. Бо кому ж потрібне мужицьке дитя?

Ця думка несподівано зринула в голові Клима, і потім не міг уже од неї одв’язатися. Пригадалось йому, що як приходив до його з молитвою піп, то розпитував, куди він думає пустити хлопця по школі. Навіщо б йому отеє знати? Тож, знать, неспроста він довідувався!

Поворочавшись трохи, Клим піднявся з ліжка й, тихенько облапуючи в пітьмі перед собою, підійшов до полу, де спав Петрик. Нагнувся над ним, здержує дихання, прислухається…

Петрик спить і тихенько виграє носом, немов у дудку.

5. Виконання завдань тестового характеру за змістом тексту.

1-б, 2-в, 3-в, 4-в, 5-а, 6-в.

         V.  Організованй збір зошитів для тематичних контрольних робіт.

         VI. Підсумки уроку.

         VII. Домашнє завдання.

На основі прослуханого тексту скласти стислий переказ твору.