Мета:         відкрити ще одну сторінку Правди в літературі та історії; осмислити причини голоду та засудити тоталітаризм як злочинну форму влади, здатну безкарно знищувати свій народ, через ідейно-художній аналіз творів Улас Самчук "Марія”, В.Барка "Жовтий князь”, Юрій Клен "Прокляті роки”, Є.Гуцало "Голодомор”; розкрити перед учнями одну з найстрашніших сторінок українського народу – великий голодомор 1933 року; вчити учнів самостійно висловлювати свої думки з приводу прочитаного; виховувати непримиренність до чужої волі над рідним народом. 

Наочність: на столі – чорна хустка, розламана чорна хлібина, гілочка зеленого барвінку, букет квітів, перев’язаних чорною стрічкою, свічка у підсвічнику, "Біблія”, книга-меморіал "Голод 1932-1933 рр”. 

ТЗН:           магнітофон, аудіозапис "Реквієм” А.Моцарта, "Фуги” Ю.Баха; відеофільм "Голод-33”.

Епіграф:              Нема доброго дерева, яке давало б поганий плід, і нема поганого дерева, яке давало б плід добрий.

Євангелія від Луки

                             Народ, котрий не пам’ятає свого минулого, приречений знову його пережити.

Джордж Сатаян, американський філософ 

                             Кожне суспільство має таких злочинців, на яких воно заслуговує.

Е.Шур, американський соціолог 

                             О спогади терпкі і непотрібні

                             Про ті роки жорстокі і безхлібні!

Юрій Клен 

                             Не дай, Боже, помору

Народне прислів’я

Лунає музика - "Реквієм” А.Моцарта (впродовж композиції вона звучатиме то тихіше, то гучніше).

Юнак запалює свічку. Лунають слова Адлер Королів "Стіни плачу”:

Не звільняється пам’ять, відлунює знову роками.

Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки – твердині, не храми –

Скам’янілий чорнозем – потріскані стіни плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам’яної гори

Надійшли. Придивляюсь: "Вкраїна, ХХ століття”

І не рік, а криваве клеймо: "Тридцять три”.

Учитель читає із книги-меморіалу "Голод-33”:

- "Літа 7441 від Сотворення світу (літа1933) від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моравиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих, і дітей, і ще не народжених – у лонах матерів.

До книги буття українського народу, - якщо таку книгу буде колись написано.”

Таким епіграфом починає вступну статтю "Духовна руїна” до книги-меморіалу "Голод-33” журналіст Лідія Коваленко

- Перегляд кінофільму (вступ).

Учитель:

- Це було в Україні. Господи, це було на білому світі. Довгі десятиліття ця кривава рана в історії народу була щільно оточена безмовством. 55 років в Україні не можна було й згадувати про трагедію 33-го року. Мільйонів смертей ніби й не було, хоч окремі спроби, окремі штрихи пригадати події 1933 року в літературі, публіцистиці були. Проте навіть такі незначні спроби вважалися нечуваним, неприпустимим вільнодумством.

Перший твір (М.Стельмах "Чотири броди”) про голод в Україні затримали видання на 10 років. Цензура пильнувала будь-які згадки про голод у пресі й літературі. І тільки з 1988р. у нас появилися публіцистичні статті, нариси про голод, поетичні твори, створили книгу-меморіал "Голод-33”.

Про голод на Україні говорили за межами України:

- 1934р. – роман – спалах У.Самчука "Марія”;

- 1937р. – Юрій Клен "Прокляті роки”;

- 1938р. - Юрій Клен "Україна”;