Мета: збагатити знання учнів про великого Каменяра,
самовідданого борця за кращу долю свого народу, титана праці, донести до
їх свідомості трагізм становища трудящих Західної України в кінці XIX —
на початку XX століття; виробляти в учнів вміння складати тези лекції;
на прикладі життя і діяльності І. Я. Франка виховувати в школярів
патріотизм, працьовитість, наполегливість, віру в свої сили, прагнення
до самоосвіти.
Обладнання: портрет І. Франка, виставка його творів, альбом
«Життя і творчість в портретах, ілюстраціях, документах».
Повідомивши тему і мету уроку, звертаюся до учнів:
— Сьогодні ми починаємо вивчати життя і творчу діяльність провісника
щасливого життя возз’єднаного в «народів вільних колі» українського
народу, визначного діяча нашої культури і революційного руху Івана
Яковича Франка. У кожному з попередніх класів ви ознайомлювалися з його
творами. Тепер ваше завдання — поглибити здобуті раніше знання,
збагатитися новими відомостями про цього видатного письменника-класика,
людину надзвичайної працьовитості і енциклопедичних знань.
Принагідно зауважимо, що під час роботи на уроці найцікавіші відомості
учні мають записати в зошити.
Лекцію розпочинаю читанням листа до Нобелівського комітету.
Високоповажній Королівській Академії, м. Стокгольм. Оскільки
український університет для 35-ти мільйонного населення не відкритий ані
в Га-личині, ані в Східній Україні і внаслідок того не існує
Академічної колегії, яка могла би представити найбільших та
найзаслуженіших людей народу Королівській високоповажній Академії, тому я
дозволяю собі звернути увагу високоповажної академії, що найбільший
український і одночасно слов’янський поет і вчений живе у Львові, в
нужді, але зі свіжістю юнака високо держить прапор боротьби за свободу,
прогрес і загальнолюдські ідеали протягом половини сторіччя.
Свою юність він провів у дуже важких умовах. Ще учнем гімназії спав
він на складі столяра, на стружках, у домовині. Мусив задовольнятися
двома хлібами на тиждень, які його батько міг йому передавати, а до того
— вода.
У 1893 році захистив докторську дисертацію у Віденському університеті
на відмінно, під керівництвом відомого професора Ягіча, але з
політичних причин його не допустили до університетської кафедри. Він
працював на ниві поезії, прози, як критик; історик літератури, етнограф і
т.д. так, що втратив зовсім своє здоров’я.
Майже шість років диктував він свої твори (він був спаралізований),
повні весни і свободи, справжні перлини поезії свого народу, які дістали
загальне визнання як творіння загальнолюдської вартості.
Він є величезним національним поетом свого народу.
...Бібліографічний список його творів українською, німецькою,
російською, польською, чеською та іншими мовами становить величезний
том. Він є справді найвизначніший письменник сучасної Європи.
Погане становище нації не дозволило великому письменникові стати
доступним широким культурним масам.
У 1914 році він одержав поздоровлення від широких кругів свого
народу, своїх друзів та недругів з нагоди сорокалітнього ювілею своєї
літературної творчості.
Тепер він лежить... тяжко хворим. Від голодної смерті його рятує
тільки допомога студентів. Тому, що він надто великий як поет, його
вороги понижують подібно тому, як колись Толстого.
Цей великий поет і письменник, пісні якого стали національним гімном,
цей великий Провідник свого народу, міжнародний геній заслуговує, щоб
славна Королівська Академія нагородила його Нобелівською премією. Я
підкреслюю при тому величезне політичне значення такої нагороди для
національних змагань старовинного культурного народу, який тепер
бореться за відкриття свого університету.
Нагородження доктора Івана Франка Нобелівською премією буде мати
велике значення не тільки для самої України, але також: для Східної і
Західної Європи.
Відень, 26 листопада 1915 року.
Професор, доктор філософії Застирець Иосиф.
Цей лист написаний наприкінці 1915 року, надійшов до Стокгольма, на
жаль, уже тоді, коли питання про лауреатів Нобелівської премії 1915 року
було вирішене. У 1916 році кандидатура І. Франка не розглядалась,
оскільки у травні цього року український поет помер, а Нобелівські
премії посмертно не присуджуються. Але вже те, що ім’я І. Франка було в
числі претендентів на здобуття Нобелівської премії поряд з такими
всесвітньо відомими діячами, як Р. Роллан, А. Франс, Г. Брандис, —
свідчить про велич Каменяра.
Тези лекції:
1. «...Я син народа, що вгору йде...» Йому судилась доля незвичайна: син
сільського коваля, він завдяки таланту, винятковій твердості переконань
і титанічній праці піднісся до вершин світового мистецтва, відобразив у
своїй творчості найглибші почуття, переживання і мрії українського
народу, що дає повне право сказати про нього: це був справжній, народний
співець.
2. «Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом...».
Селянське походження І. Франка. Нагуєвичі — колиска таланту поета.
Спогад письменника «Моя вітцівська хата», оповідання «У кузні», «Під
оборогом», «Злісний Сидір».
3. «...Малим ще хлопчиною В мамині пісні заслухувавсь я...» Пісня, з
якою мати ніколи не розлучалася, запалила в душі малого Франка вогник
любові до фольклору, який постійно живив його творчість.
Найніжніше любив він народну пісню: Одним-одна лишилася мені ти,
Мужицька пісне, в котрій люд весь плаче, І мому серцю легшає неначе З
народним болем в один такт боліти. У пісні черпав Франко духовні
сили, мужність, поетичне натхнення. Його перу належить 50 наукових
праць, присвячених пісні.
4. Франко був дуже здібний. Невситима жадоба пізнання навколишнього
світу вела його від темряви до світла. Виняткова обдарованість,
вдумливість і працьовитість — домінуючі риси Франка-учня. «Спомини з
моїх гімназичних часів», «Причинки до автобіографії», «У столярні», «Мій
злочин», «Отець-гуморист», «Олівець» — яскраві ілюстрації всієї
тогочасної освітньої системи в Західній Україні.
Роль самоосвіти в інтелектуальному розвитку поета. І. Франко — поліглот,
людина універсальних знань. «Франко буквально мене полонив як людина
високої ерудиції, з великим знанням іноземних мов, блискучою ясною
пам’яттю, яка давала змогу оперувати численними цитатами», — згадував
професор Перетц.
5. Соціальна дійсність Галичини, передові ідеї, почерпнуті з російської
реалістичної літератури та соціалістичних видань, були вирішальними у
становленні революційного світогляду та реалістичного літературного
методу І. Франка. «Ми вивідували хлопську біду з російських книжок... Ми
стали соціалістами», — писав поет.
6. «Ми ступаєм до бою нового...» Активна позиція Франка-громадянина,
відвідання робітничих зборів, проведення революційно-виховної роботи
серед робітників, пропаганда українською мовою творів К. Маркса і Ф.
Енгельса, революційні твори («Каменярі», «Товаришам із тюрми», «Моя
стріча з Олексою»).
7. «...Я в усій своїй діяльності бажав бути не поетом, не вченим, не
публіцистом, а поперед усього чоловіком...» Любов до людей,
працьовитість і скромність дали світові Франка-генія. Він — насамперед
людина обов’язку. Обов’язку перед народом, суспільством. Піклування про
розвиток прогресивної культури. Цілі покоління письменників виростали
під впливом творчості І. Франка, завдяки йому ставали справжніми
виразниками дум народу. «Ніхто-бо з часу Шевченка не мав такого
величезного впливу на загальноукраїнський культурний процес, зокрема на
розвиток прогресивної української літератури, як Іван Франко» (М.
Рильський).
8. «...Працювать, працювать, працювати, в праці сконать». Безкорисливий і
невтомний трудівник на літературній ниві. Ніщо не могло примусити
мовчати великого Каменяра: ні морально-психологічна атака українських
буржуазних націоналістів та польських шовіністів, ні переслідування
австро-угорських властей, ні матеріальна скрута, ні важка недуга. Навіть
безнадійно хворий, він працював за кількох дужих. «Праця, праця і ще
раз праця — це був справді (як сам визнає) його клич, за котрим сам
невпинно йшов» (Ю. Панькевич). «Хоч тілом хворий, та душа була в нього
здорова. Під його високим чолом крилась енергія, завзята витривалість,
що викликає подив, повагу та до праці закликає» (О. Кобилянська).
9. «Подібно до легендарного Данко, розірвавши свої груди, він дістав
вогненне серце і освітив ним шлях для визволення свого народу» (А.
Кримський).
Емоційно сприйняти матеріал лекції допоможе ретельно дібране і вміло
використане унаочнення. Упродовж лекції учні складають план її і
записують висловлювання, які їм особливо сподобалися.
Домашнє завдання. Учні готують відповіді на такі запитання:
1) Чому І. Франка називають великим Каменярем?;
2) Чому твори І. Франка називають «вогнем в одежі слова»? Ще
десятикласники мають прочитати реферат М. Коцюбинського «Іван Франко» і
скласти тези його. | 
