У світі багато видатних людей. Усі вони талановиті, і з багатьох хотілось би брати приклад. Ті, хто досяг найбільших висот у житті, як правило, досягали всього цього своїми зусиллями, своєю власною важкою працею. Такі талановиті особи є і в нашому місті — Харкові. Я хочу розповісти вам про одного з них. Його ім'я — Олексій Кирилович Алчевський (1835—1901). Він був видатним фінансистом, купцем першої гільдії, власником Харківського торговельного банку. Він створив перший у Росії (а Україна тоді була частиною Російської імперії) акціонерний Земельний банк, а також декілька акціонерних товариств у галузі гірничодобувної промисловості.
Майбутній банкір народився 1835 року в Сумах, у родині заможного купця. Його дід був чумаком, що возив кримську сіль до багатьох міст, включаючи Москву та Петербург. Батько торгував бакалійними та колоніальними товарами. Маленький Олексій закінчив двокласну початкову школу, потім повітове училище, допомагав батьку в бакалійній крамниці.
У кінці п'ятидесятих років позаминулого століття він вирішив покинути рідне місто й відкрити власний бізнес у Харкові. На вулиці Сумській відкрив лавку, де продавали чай. Якось він був у Курську в справах і там зустрів дівчину, що дуже гарно співала та музикувала. Звали її Христина Журавльова. Олексій закохався в неї. У 1862 році вони обвінчались та Олексій забрав молоду дружину до Харкова. Приїжджому було нелегко заробити гроші підприємницькою діяльністю, але тяжка праця та велике прагнення досягти поставленої мети побороли все. У тридцять років Олексій Кирилович встиг створити торговий банк, за його проектами було засноване Друге товариство взаємного кредиту, призначене для фінансування дрібних торговців. У 1871 році він відкрив у Харкові Земельний банк, де селяни могли брати кредити під заставу власної землі. Для селян вигода цієї пропозиції була в тому, що відсоток, під який земля або майно віддавались у заставу, складав лише 7,5% річних і був значно нижчий, ніж у лихварів (15—20%), крім того, люди могли використовувати заставлену землю і в той самий час погашати внески. Потім він почав вкладати гроші у гірничодобувну промисловість Донбасу, крім цього, він відкрив металургійний комбінат, що випускав вироби не для держави, як переважна більшість у той час, а для приватних підприємців, щоб вони могли розвивати своє виробництво. Місто, в якому було відкрито цей комбінат, на його честь названо Алчевськом.
Родина Алчевських була забезпеченою і завжди приділяла увагу доброчинності. Олексій Кирилович допоміг своїй дружині Христині відкрити недільну школу (тепер — вулиця Раднаркомівська; зараз там знаходиться виставочний зал міського Художнього музею), у селі Олексіївка ним було збудовано сільську школу, в якій сім років працював відомий український письменник та вчений Борис Грінченко. Також Алчевський був спонсором товариства грамотності, допомагав своїй дружині створити в Харкові першу громадську бібліотеку (зараз Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка). За його участі в Сумах було організовано міську бібліотеку з «кабінетом для читання». Він профінансував у 1899 році відкриття першого в світі пам'ятника Тарасу Шевченку та збирався передати місту частину своєї садиби, де було встановлено пам'ятник.
На перший погляд, ніщо не віщувало біди. Та в кінці XIX століття на європейські країни насувалась економічна криза, яка не минула й України. У 1901 році Алчевському довелось їхати до Петербурга, щоб узяти державний кредит. Він побував у різних міністерствах та відомствах, але всюди йому було відмовлено. Алчевський розумів, що це кінець усього того, чому він присвятив своє життя. Удар був настільки сильним, що через три дні після того, як йому відмовили востаннє, він кинувся під поїзд на Варшавському вокзалі Петербурга. Його банк було передано московським бізнесменам Рябушинським, а підприємства — у власність держави. Цікаво, що банк одразу отримав урядовий кредит, і вже через рік вийшов із кризи та почав нормально працювати.
До трьохсотп'ятдесятиріччя міста Харкова у сквері біля Дзеркального струменя Алчевському було встановлено пам'ятник. Меценат дивиться звідти на ту будівлю, де було розташовано недільну школу, відкриту його дружиною.
Олексій Кирилович Алчевський прожив шістдесят шість років. За цей час він устиг багато зробити для розвитку рідного міста. Вважаю, що саме з таких людей треба брати приклад.