Життєрадісною вдачею, волелюбністю й оптимізмом приваблює Устина. Вона рано залишилася сиротою, росла в чужих людей. В десять років її забрали до панського двору та примусили працювати нарівні з дорослими. Важко їй було у старої пані, і зовсім нестерпним стало життя при панночці. "Прийду було її вбирати, вже якої наруги я од неї не натерплюся!.." А одного разу панночка мало не задушила свою покоївку. Устина покірна долі, мовчки зносить усі знущання. Хоч дівчина й покоряється панам, але весь час мріє про волю: "Коли б воля, заспівав би так, щоб і на селі лунало..." Звільнилася вона від кріпацької неволі, коли Прокопа віддали в москалі. І хоча їй і в місті доводилося тяжко працювати, але вона почувала себе щасливою. Устина була безмежно вдячною Прокопу за те, що він визволив її з кріпаччини.
На відміну від Устини, Катря була вільною козачкою. Вийшовши заміж за кріпака Назара, змушена була працювати на панів. Спочатку вона годила їм, намагалася працею заслужити подяку. А замість неї - дорікання шматком хліба, їй не дозволили навіть побути біля хворої дитини. Після смерті немовляти Катря перестає коритися панам. Вона сміливо заявляє: "Тепер я вже не боюся вас! Хоч мене живцем із'їжте тепер!" Вона дуже побивається за дитиною, життя для неї стало беззмістовним, безрадісним. Катрі не вистачає сили волі, стійкості й наполегливості. Вона "...не схотіла на світі жити", покінчила життя самогубством.
Трохи в іншому плані змальована бабуся. Вона зовсім примирилася із своїм підневільним становищем. На запитання Устини, чи залишиться бабуся в цьому пеклі й далі терпітиме знущання, старенька відповіла: "І терпітиму, пташко!" Хоча бабуся й покірна панам, у неї не зникли такі людські риси, як справедливість, чесність, почуття власної гідності. Вона завжди говорила спокійно, ходила тихо, не метушилася, не звертала уваги на лайку панночки: "Як не лає, як не кричить на неї пані, - бабуся не лякається, не метушиться..."
Ось такі вони - чесні і працелюбні, щирі і вільнолюбиві жінки-кріпачки - героїні повісті "Інститутка". Цими образами Марко Вовчок показала моральну перевагу кріпаків над панами, підтвердила готовність Катрі й Устини дорогою ціною заплатити за волю і незалежність.
