Багато письменників оспівують свій рідний край, виражають свою любов до нього, захоплюються його красою. Одним з таких письменників є Микола Вінграновський. У поезії "Грім" яскраво відтворена картина літної грози. Зазвичай грім лякає людей, але у цьому вірші грім показаний добрим дідусем, що допомагає дітям зібрати врожай обтрусити гілки слив, груш: І натрусив зі сливи слив, Щоб легше було сливі. Навіть буркотіння грому, яке поет передає словами зі звуком "р", с буркотінням дідуся, що хоче здаватися суворим, але насправді добрий. Людина - така ж часточка природи, як рослини і тварини. Коли людина розуміє це і піклується про природу, то природа неодмінно віддячить їй. У оповіданні "Первінка" ми бачимо, що люди і тварини потрібні одні одним, щоб вижити в тяжких умовах. Велика Вітчизняна війна наближалася до завершення, і в зруйнованому, голодному селі жінки та діти з нетерпінням очікували на повернення чоловіків-трудівників, що допоможуть відродити добробут на селі. У цей час діти дорослішали раніше: "Миколка мав усього років дванадцять. Мати... купити корову мусила доручити Миколці". Головний герой оповідання - Миколка - справжній голова сім'ї, що відчуває відповідальність та дбає про молодших братика і сестричку, про хвору матір. Особливо торкається душі читача епізод купівлі корови Миколкою та їхня мандрівка додому: "Тепер вона була його, їхня, домашня, і з цієї хвилини корівка сподобалася йому на все життя". Хлопець, а за ним і автор, називає майбутню годувальницю родини "корівкою": "Миколка глянув у темно-голубі корівчині очі і спитав: - А як тебе звати? - Корівка кліпнула, і в її очах на мить промайнуло щось..." Ще один повноправний герой оповідання - пес на ім'я Собака. Безпритульна тварина, прибилася до людей і знайшла в них не лише нових господарів, а й друзів. Закінчується оповідання символічною картиною весняної сівби, в якій разом співпрацюють люди і тварини. Спільна праця стає спільною радістю і принесе довгоочікуваний добробут. | 
