І ВАРІАНТ
Твір П. Мирного та І. Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є першим українським соціально-психологічним романом. А цей жанр передбачає глибокий аналіз дій та вчинків персонажів, причому у двох площинах: об'єктивній, яка не залежить від людини, і суб'єктивній, пов'язаній з характером героя. Роман подає історію життя сільського парубка Чіпки Вареника — його шлях до злодійства. Тобто авторів цікавлять причини морального занепаду персонажа, які зробили його «пропащою силою».
Перша, об'єктивна, площина висвітлена широко і всебічно. Автори простежили не тільки історію героя, але і його родичів у кількох поколіннях. Батько — син пана і кріпачки, людина непокірна й горда. Він такі не став безмовним лакеєм, не схотів терпіти принижень і вдався до втечі. Очевидно, була в його вдачі байдужість до чужого горя, бо як інакше пояснити його одруження з Мотрею? Приховавши правду про себе, першу сім'ю, він зробив бідну селянку нещасною на,, все життя. За двожонство і втечу від пана його віддають у москалі, а Мотря із розряду законної жінки переходить до розряду «покриток». Чіпка ж, її син, сприймається як байстрюк, безбатченко.
Ось перша причина, що зумовила всі біди головного героя. В ній, як бачимо, переплелися соціальні мотиви (кріпаччина) і психологічні (непорядність батька). Жорстоке ставлення дітей до Чіпки викликало в маленькій дитині злість і бажання помсти. Ще одне переплетіння причин: злиденне село, затуркані селяни виливають на беззахисних і таких же нещасних людей своє незадоволення, відчай. Чим Чіпка винен, що народився?
Несправедливостей у долі парубка хоч відбавляй! Постійно заклопотана, засмучена й сердита мати. Адже вона одна повинна була годувати сім'ю, на виявлення любові до сина не залишалося ні часу, ні сил. Втрата землі — без будь-яких підстав для цього! Беззахисність і безправність перед несправедливим судом, перед усім світом...
Як бачимо, соціальні умови могли привести Чіпку до злочинів. Бо не міг він миритися з болючими ударами долі, з неправдою, ясно бачив навколо себе ворогів, яким хотів помститися.
То що ж робити всім іншим нещасним, ображеним, скривдженим? Теж грабувати і вбивати? Гадаю, що саме тут повинен спрацювати суб'єктивний момент — те хороше, що є в душі людини: розум, доброта, милосердя, турбота про рідних. Як виявилося, у Чіпчиній душі всі ці якості були слабше розвинутими, ніж інше: загострене почуття справедливості, мстивість і легкодухість. Спочатку образа, потім глибоке розчарування, відчай — і Чіпка знаходить найлегший вихід — пияцтво. А далі — закономірний прихід до злодійства.
Мені здається, що історія Чіпки Вареника є дуже повчальною. Так, суспільство винне у його занепаді: світ, сповнений зла і насильства, не дав можливості розвинутися кращим моральним якостям героя. Але повинно бути в людини почуття відповідальності хоча б перед найближчими, найріднішими, що не дозволить переступити межу гуманності не дозволить дійти до злодійства.
ІІ ВАРІАНТ
Роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — це перший зразок соціально-психологічного роману в українській літературі, в якому розкрито соціальну дійсність в усіх її суперечностях, показано, як соціально-економічні умови, конкретне життєве середовище формували характер особистості, зумовлювали, визначали її поведінку. Головна сюжетна лінія роману пов'язана з долею Чіпки Вареника. Вже на перших сторінках твору ми знайомимося з цим молодим двадцятирічним парубком, яких «часто й густо можна зустріти по наших хуторах і селах». Автор підкреслює незвичайне в портреті героя: «дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка», в якому світилася мужність. Хочеться відзначити саме ці справді неповторні риси зовнішності людини, які відбивають внутрішній світ невтомного шукача правди.
Суспільне середовище суттєво впливає на формування особистості нашого героя. Відчуття соціальної несправедливості з часом поглиблюється, переростає у важку недугу, відбирає спокій, порушує душевну рівновагу. Дуже шкода Чіпки, коли у нього несправедливо відбирають землю. Всі мрії його про щасливе життя із матір'ю та дружиною затьмарили гіркі, розпачливі думки про кривду, «що заснувала цілий'світ».
Зрештою, Чіпка втратив не тільки землю, а й віру у добро та справедливість. Його серце наповнилося ненавистю до вершителів долі. Свій розпач він починає топити в горілці. І, як водиться, від горілки до грабунку — один крок. Це, звичайно, важко виправдати.
Пояснюючи причини стихійного протесту селянина, Панас Мирний розкриває суперечливість образу Чіпки. З одного боку, він прагне відплатити за несправедливість, яка завдавалася йому та його рідним, а з іншого — виявляє невміння знайти справжні шляхи боротьби, йде «кривою стежкою» бунтарства, що приводить його до трагічного кінця.
Я вважаю, що не можна виправдати злочин, навіть коли він має найблагородніші пориви. Злочин заплямовує честь людини, якою б вона не була. Його ненависть дуже сильна, а відплата за страждання дуже страшна. Бунт Чіпки переходить у злочин, він вбиває і грабує невинних людей.
Мати дуже любить сина, співчуває йому. Але Мотря, коли переконалася, що Чіпка став убивцею, йде до волості й віддає його владі. І що найгірше — у Чіпки немає страждання через скоєний злочин.
З одного боку, Чіпка Вареник викликає симпатію: він енергійний і працьовитий, глибоко бере до серця чуже горе, з іншого — вбивству немає виправдання. |
