План
I. Значення читання для людини.
II. Роль книги в моєму житті.
1. Мої літературні уподобання.
2. Улюблена книга «Роксолана».
3. Що мене приваблює в постаті Роксолани.
4. Як я зрозуміла авторський задум.
5. Що корисного для себе я почерпнула з прочитаної книги.
III. Вплив роману П. Загребельного «Роксолана» на мої читацькі уподобання.
Потяг до читання у кожної людини з’являється в різний час. Одні захоплюються читанням із дитинства, інші — з шкільної лави, а дехто — у зрілому віці або навіть після виходу на пенсію. Але в тому, що у нас читаюча країна, можна переконатися навіть їдучи в метро: одні сидять з газетами, інші — з книжками.
Я захопилася читанням зовсім недавно, у восьмому класі, коли до рук мені потрапила книжка Шарлотти Бронте «Джен Ейр». Відтоді читання стало життєвою потребою. А недавно я відкрила для себе жанр історичного роману. Роман Павла Архиповича Загребельного «Роксолана» нам задали на урок із позакласного читання. Я довго відкладала цей великий за обсягом твір, бо не мала часу на прочитання, а потім так захопилася, що не мала часу на інші уроки. Тепер це моя улюблена книжка і улюблений автор.
Роман «Роксолана» знайомить нас з однією із найвидатніших українок — Настею Лісовською, яка в світову історію увійшла під ім’ям Роксолана. Про історичну постать Роксолани збереглося дуже багато документів: в країнах Західної Європи її вважали найжорстокішою правителькою. Павло Архи-пович Загребельний велику увагу приділив долі цієї неординарної жінки, але показав її у нерозривній єдності з тією історичною добою, в яку вона жила. Своїм твором автор ніби хоче припинити всі суперечки щодо постаті Роксо-лани, всі пересуди, бо вона була дитиною свого часу.
Багато уваги приділяється письменником показові історичних умов України та Османської імперії, які формували і долю, і характер героїні. П’ятнадцятирічна бранка з України на все життя зберегла любов до рідного краю, мріяла про щастя своїх дітей на рідній землі. Але ще хоч раз побачити рідні простори їй не довелося, бо жінка в Османській імперії була безправною. Павло Загребельний спростував думку західних істориків про те, що за часів правління Роксолани збільшилася кількість турецьких нападів на українські та західноєвропейські землі, бо навіть най-могутніша жінка мала обмежені права, а в більшості випадків і зовсім їх не мала. Якби її вплив на Сулеймана Пишного був настільки великим, то вона б змінила закони і зберегла б життя усім своїм синам. Отже, не тільки прості невольниці, які поповнювали гареми багатіїв, а і впливові особи жіночої статі в Османській імперії не були вільними у своїх діях.
Прочитавши цю книгу, я поповнила свої знання про боротьбу українського народу з турецькими і польськими загарбниками, дізналася про середньовічні традиції України і Туреччини.
Роман Павла Загребельного «Роксолана» вразив мене не лише темою, а й авторською причетністю до усього, що відбувається на сторінках твору, доступністю викладу, мовним багатством матеріалу. Роман «Роксола-на» належить до тих творів, які хочеться перечитувати ще і ще. | 
