І ВАРІАНТ
Остап Вишня увійшов в українську літературу як майстер «малої» сатирико-гумористичної прози. Дослідник його творчості В. Дорошенко зазначав, що Остап Вишня був письменником «рідкісного гумористичного покликання, митець широкого тематичного діапазону, багатогранного ідейного змісту, самобутньої творчої манери...». Сам Вишня в одному з листів жартома признавався читачам, що довгих творів не вміє писати, тому вирішив бути талантом на «коротких дистанціях», «спринтер-талантом». В історію і теорію малих жанрів письменник вніс багато нового, сповнивши їх актуальним на той час соціальним змістом, оригінальними комічними засобами відтворення життя.
Художньо-образна структура його реалістичного письма формувалася на основі трьох видів словесного мистецтва: літератури, публіцистики й усної народної поезії, і зокрема на багатих комічних ресурсах розмовної народної мови. Так виникла розмаїта художня палітра усмішок, які відзначаються доступністю, стислістю, ясністю, внутрішнім динамізмом. Щоправда, в Остапа Вишні немає якогось одного жанру «усмішка», це скоріше родове поняття. Сам письменник цим терміном називав такі далекі за своїми суспіль ними й естетичними функціями жанрові форми, як фейлетони, репортажі, гуморески, новели, рецензії, шаржі, пародії, реп'яшки — маленькі, на кілька рядків фейлетони про факти дня, людей, з обов'язковою дотепною кінцівкою. Але всіх їх об'єднує спільна риса — яскраво виражена комічність образної системи і особливо мови, тому до кожного жанру можна додати прикладку — «усмішка». Крім того, у кожному творі наявна присутність «усміхненого» дотепного народного оповідача, образ якого хоч і не тотожний образу автора, але вони споріднені між собою. Введення такого образу дало авто рові можливість широко використовувати розповідь, яка своєю формою, лексикою, фразеологією, синтаксичними конструкціями наближається до народної розмовної мови.
Оповідна манера усмішок Остапа Вишні дає йому змогу наблизитися до широкого кола уявних слухачів (читачів), оскільки імітує ситуацію безпосередньої розмови з ними. Такого «ефекту присутності» авторові допомагає досягти ціла система звертань, запитань оповідача до самого себе і до читачів («А що скоїлось, Кіндрате Івановичу?», «А що таке, діду?», «Дозвольте запитати: а що таке роззброєння?», «Ну, як живемо-можемо?»), традиційних зачинів («Розкажу я вам, братця, яка трагічна пригода сталася в одному дуже кооперативному місті...», «Про прекрасну Діву, наяду морську, про монаха-аскета, гірського суворого страдника легенду послухайте...»), іронічних порад, а також тверджень, визначень, доказів, натяків та ін., як, наприклад, кінцівка-мораль легенди «Діва й Монах»: «Діви! Не спокушайте монахів... Не покушайте, бо обов'язково поженеться... І настопче, неоковирний, на ваше волосся... І добре, коли воно прив'язане (чуже) — може вирватись... Ченці! Не накидайтесь на Дів прекрасних... Бог усе бачить!.. У писанії про вас сказано: «Аще ти міх — мнішествуй...» Не іржи, значить, першероном до дівчат...». У своїй системі засобів комічного Остап Вишня важливу роль відводив іронічно перефразованим народним приказкам, прислів'ям, фразеологічним зворотам, переінакшеним уривкам казок, анекдотів, небилиць тощо.
Майстерно використовуючи такі жанрові засоби, як гротеск, гіпербола, Остап Вишня досягає величезного викривального ефекту.
Комічна поетика усмішок характеризується також уживанням емоційно забарвлених, містких неологізмів авторського походження. Наприклад, в ранніх творах на соціально-політичну тематику зустрічається багато неологізмів, утворених від імен і прізвищ буржуазних політиків: «Італія «замусолилася» («Що скоїлося в Італії»), або «Закерзонило по всім білім світі, і над радянськими республіками закерзонилось...» («Як Керзон у Білому морі рибу ловив і що з того всього може вийти»), «Перелюденндорфилось» (назва фейлетону) та багато інших дають сатиричну характеристику певного історичного періоду в міжнародному житті. Значного ефекту письменник досягає також за допомогою неологізмів, утворених за принципом каламбуру: «Герта Трінкенбрінкен» («Наша земля! Радянська земля!»), перифразу: «радіостанція Ка-Ка-Сі» («Реферат по-англійському»), контамінації: «князь Задерихвостенський» («У школі»), «камергер графа Поприщи-Попузирського» («Для вас, котриї...») та ін.
Гуморески на теми внутрішнього життя також відзначені жартівливо-комічним колоритом, який часто досягається за рахунок смішних прізвиськ персонажів, на зразок Перехилипляшка, Недохиличарка, Передериматня, Перекусисало, або абревіатур «райвовна», «райграблі», «райґудзик». Утворах, присвячених організації колгоспного життя, зустрічаємо багато іменникових та дієслівних неологізмів, які або носять комічний викривальний характер: «квотація» (запій у завфермою), «простойзатор» (механізатор, у якого простоює техніка), або навпаки підкреслюють, увіковічують досягнення людей праці: «перемакарити», «перефедорити» (від імен Макара Посмітного, Федора Дубковецького із значенням «перемогти у змаганні»).
Для викриття негативних явищ автор користується ефективною зброєю — сатирою. Він творить гротескно-фантастичні сцени, де «входящі» та «виходящі» папери стають персоніфікованими учасниками бюрократично-канцелярського дійства («Не викрутяться»); вдається до іронічного зіставлення знівельованого канцелярського стилю з живим народним мовленням («Отака мати...»).
В усмішках Остапа Вишні — розмаїття художніх форм, неповторність гумористичного письма, жанр фейлетону й малого фейлетону, документального твору і гумористичне оповідання («Село згадує», «Дід Матвій», «Ярмарок»).
В Остапа Вишні багатий і різноманітний арсенал лексико-стилістичних засобів, сюжетних, ситуаційних прийомів, які визначають мистецьку своєрідність його усмішок, фейлетонів, оповідань. Він майстерно застосовує прийом зіставлення та поєднання в межах одного твору різних лексичних «шарів» і стилів — побутової та політичної, літературної та ділової, «протокольно-канцелярської» мови, високого, ліричного і буденного стилів. Джерело таких мовностилістичних прийомів і засобів — « мовна практика народу, літературна класика (І. Котляревський, Т. Шевченко, М. Гоголь).
Щедрий талант видатного гумориста здається невичерпним своєю дотепністю, ласкавою усмішкою, гострим сатиричним словом. Його твори несуть людям радість, наснажують оптимізмом, благородними, добрими почуттями.
Остап Вишня, вірний своєму високому покликанню, був справжнім новатором, першим, хто прокладав шлях українській сатирі та гумору за нових умов, часто для цього жанру несприятливих, що відбилося на життєвій та творчій долі автора.
ІІ ВАРІАНТ
Остап Вишня — видатний український письменник-гуморист. Його творчість стала чистим золотим самородком у скарбниці українського гумору.
Остап Вишня не дуже рано розпочав літературну діяльність. Йому вже йшов четвертий десяток, коли в газетах з'явились його перші твори. Талант гумориста дедалі розквітав, і вже через кілька років його могутній сміх заволодів серцями мільйонів читачів. Мабуть, з часів Котляревського не сміялась Україна таким життє радісним, таким іскрометним сміхом», — сказав про нього Олесь Гончар. І це дійсно так. Читаючи твори письменника, ми завжди щиро посміхаємось, бо кожне його слово несе світло і радість.
Цей талановитий письменник збагатив українську літературу такими жанрами, як гумореска, памфлет, фейлетон, ввів новий жанр гумористичного оповідання — усмішку. І у кожному творі ми бачимо творче «я» автора: його іронічну усмішку, влучність, дотепність, лаконізм. Всі твори Остапа Вишні дуже хороші, веселі і повчальні.
Візьмемо, наприклад, гумореску «Зенітка». Тут автор розкриває тему мужності і нескореності народу в роки Великої Вітчизняної війни. Головний герой — дід Свирид — мудрий, винахідливий, дотепний. У його образі втілено риси народного характеру. Він, як і народ, несе в собі незнищенне почуття гумору, яке щедро виявляється в розповіді і про зовсім невеселі події. Остап Вишня дуже емоційно розповідає про свої зустрічі з ворогом, з теплим усміхом та загостренням ситуації передає свої сутички з «бабою». Але не тільки незвичайні ситуації, в які ставить письменник свого героя, а й використання військової термінології, русизмів, лексики народного мовлення творять неповторний колорит і героїчно-гумористичну атмосферу розповіді.
«Мисливські усмішки» — найпоетичніші твори Остапа Вишні. Оспівуючи живий, багатий на земні радощі світ української природи, автор виступає проти губителів її краси. З великою любов'ю він змальовує пейзажі — живі, чарівні, сповнені руху, змін, іноді сумних настроїв:
«Осінь...
Ліс стоїть задумливий, печальний: йому ось-ось треба пишне своє вбрання скидати, підставляти свої віти дощам холодним, хуртовинам сніговим.
Листя з суму жовтіє, а деяке з туги кривавиться».
Але не тільки ліричними настроями сповнені «Мисливські усмішки». У них багато всіляких веселих пригод, пов'язаних із невдачами полювальників. Це надає усмішкам комічного звучання.
Тонкий гумор і любов до людей проймають твори Остапа Вишні. Саме це тепле ставлення до простого народу, природи, ліризм письменника приваблює читачів. Остап Вишня; безперечно, є великим сміхотворцем нашого часу.
ІІІ ВАРІАНТ
«Який би я був щасливий, якби своїми творами зміг викликати усмішку, хорошу, теплу усмішку...Ви уявляєте собі: народ радісно Vсміxнувся!» — занотував колись у своєму щоденнику чародій сміху Остап Вишня. З того часу минуло майже століття, але народ, для якого так самовіддано творив митець, продовжує сміятися весело і щиро, читаючи його твори. Сміються люди так, як сміялися в 20-х роках минулого століття, коли він був одним із найпопулярніших українських письменників.
Секрет такої популярності Остапа Вишні не тільки в його дарі відчувати комічне і вміти це в літературній формі донести до читача, але і в його єдності з рідним народом, що дала йому можливість увібрати в себе основні риси українського народного гумору, який є невід'ємним елементом українського характеру.
У своїх творах Остап Вишня майстерно поєднував традиційні засоби творення комічного з новими прийомами, що так невтомно шукав. Вже манера оповіді письменника викликає сміх. Остап Вишня часто маскується під простачка, казкового дурника, перед яким, однак, пасують мудреці. Мова його творів жива, вона насичена яскравими порівняннями (щуки, як човни-довбанки; качви тієї, як хмари, як тої ряски), дотепними приказками, влучними прислів'ями. Поєднуючи лексику різних стилів, вводячи в опис комічних ситуацій високопарні слова, автор підсилює комічний ефект. Так, у гуморесці «Зенітка» бійку діда Свирида з бабою Лукеркою названо «страженієм», сокиру — «катюшею», дід виробляє «стратегії» і готує «позиції», а бабка йде в «контратаку». Важливу стилістичну роль у творах Вишні відіграють діалектизми, архаїзми, професіона-лізми, терміни. Для створення комічтюго автор вдається до контрастних зіставлень, яскравих метафор, гіпербол. Малюючи простих трудівників, застосовує жартівливі розмовні інтонації, та хоч і ставить своїх героїв у комічні ситуації, робить це з особливою теплотою, так що такі твори викликають у читача вогнистий сміх.
Зовсім інші засоби комічного вживає Остап Вишня, коли зображує бюрократів, хабарників, підлабузників, п'яниць. Тут панують нещадна сатира і дотепне висміювання. Письменник вдається до бурлескної лексики, лайливих, принизливих слів, вживає форми середнього роду замість чоловічого, тут лунають викривально-саркастичні інтонації. Те, що заслуговує на гнівний осуд, автор показує у перебільшено смішному вигляді. Гіперболізація, гротеск, іронія, контраст, свідоме зниження образів, самовикриття персонажів — такий різноманітний арсенал образотворчих засобів сатирика. Глибоко осягнувши закони комічного, письменник, однак, постійно шукав нових прийомів і засобів його творення. Остап Вишня не тільки розширив, а й збагатив жанрові різновиди памфлету, фейлетону, гуморески, нарису, створив особливий різновид фейлетону та гуморески — усмішку.
Мрія великого чародія сміху здійснилася — його твори й сьогодні викликають теплі посмішки у людей, і не стають на перешкоді роки, що відділяють письменника від його читачів, бо він писав для них, і вони це відчувають. |
