Вона - звичайна дочка пересічних батьків. Навчається в київській школі і проводить вільний час у такому ж, як тисячі інших, міському дворі. Це - зовні. А от внутрішній світ цієї поетичної дівчинки далеко не звичайний. Він кришталево-романтичний, замріяний, наївно-піднесений. Чи не тому вчителька у доповідній записці пише, що "характер у дівчини нелегкий"? Та як на мене, "нелегким" він може задаватися людям, що не здатні розуміти уявну побудову Женею "гібридного" моста, який поєднав би Київ з рідним селом її батьків. Таким би людям здалася дивного дружба щирої дівчинки з професором біології Гай-Бичковським, який вселяє у Женю віру в себе. Дівчинка глибоко відчуває нерозривний зв'язок з природою, вміє бачити й розуміти її красу, тому підтримка професора так їй необхідна: "Вірю, Євгеніє, що цей поклик душі не ослабне у вас..."
Ми відчуваємо, що вчинками "дивної" дівчинки керує народна мораль. Вона не тільки мріє, але й діє: витягує в Пущу-Водицю своїх постійно заклопотаних домашньою роботою батьків, торкається босою ногою весняної землі і відчуває проростання проліска. Доброта її душі допомагає вивести зі стану морального виснаження та душевного занепаду башкетника Андрія Кущолоба.
Він - однокласник Жені, зітканий весь із суперечностей: непокірний і водночас чуйний, розумний, розбишакуватий і нестримний в усьому, немилосердний і жорстокий у ставленні до свого дідуся. Ми бачимо, як руйнівні інстинкти беруть верх над здоровим глуздом хлопця. Та, мабуть, він у цьому не винний, бо ще з дитинства батьки йому щоразу повторювали, що він найкращий і найрозумніший, засипали його дорогими подарунками. Так і виріс Андрій "генералом Беном", заводіякою армії юних шибеників. До батьківського виховання додався й вплив старшого за віком, нестримного вуличного хлопця - хулігана Вадьки Задухи.
Перед нами підлітки одного двора, але ж які вони різні! Різний у них світ, різні мрії, різні уподобання, тому різне і майбутнє. Мені здається, що це - головна думка повісті. Ось чому В. Близнець наголошує на тому, що душу підлітка треба підтримувати у її чистих пориваннях і лікувати від жорстокості, нещирості й бездуховності.
Повість "Женя і Синько" - це не просто цікава розповідь про життя і проблеми міських дітей, але й своєрідний підручник моралі та становлення юної особистості й відповідальності за неї батьків і суспільства.
