...Одного дня 1604 р. до Києва прибився звідкись дід  із внуком-сиротою Григорієм. Невздовзі  дід помер, а внук прижився. За ніжну вдачу і незвичайну вроду підлітка прозвали Квіточкою, а коли підріс — Квіткою. Згодом у нього закоху­ється горда красуня, дочка київського воєводи, і парубок від­повідає палкою взаємністю. Вони потай вінчаються, підмовля­ють гурт козаків і тікають на вільні, дикі тоді, землі Лівобе­режжя.