Подорожувати по Росії можна не тільки вшир, але й углиб. Росія велика не тільки по території, займаної їй, але й по глибині й розмаїтості почуттів, настроїв, характерів і взаємин. Якщо взяти літературу, то я не зустрів у жодній іншій країні такого достатку письменників, добутків, тим більше таких, у яких автор пише про свою Батьківщину. У них відчувається більша сила й любов до Батьківщини. У поезі ... Читать дальше »

Самою природою передбачений незримий зв’язок між матір’ю і дитиною. Коли новонароджене немовля заплаче вночі, мати відчуває це і просипається навіть з глибокого сну. Коли хвилюється мати, починає плакати дитина в колисці. Прихід нової людини на світ - велика подія для кожної р ... Читать дальше »

Третій ангел просурмив, і впала з неба велика зірка,
яка горіла немов світильник, і потрапила на третю
частину рік і на джерела вод. Ім'я сеї зірки «полин»,
і третя частина вод зробилась полином і багато людей
померли від вод, тому що вони стали гіркими.
«Откровення Св. Іоанна Богослова»

«Чорнобиль» українською мовою — полин звичайний. Вже за декілька днів після аварії пішов поголос про таємнич ... Читать дальше »

Існує таке гарне прислів'я: «Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю». Отже, у житті людини, все починається зі вчинка.
Я вирішив зробити такий експеримент і упродовж одного дня робити тільки гарні вчинки. Вранці я зробив зарядку, після сніданку помив посуд. У мами очі засвітились радістю. На серці у мене було також радісно, коли я йшов до школи. Допоміг перейти до ... Читать дальше »

Ми звично приходимо щодня до школи, звично кидаємо один одному: "Привіт!", звично ділимося новинами, проблемами, звично даємо поради. На уроках ми всі об'єднані одним прагненням - одержати нові знання, закріпити раніше набуті. Мабуть, саме ця спільна мета керує нашим бажанням допомогти один одному краще розібратися у матеріалі, тому у наших шкільних стосунках багато уваги приділяється урокам.
Але після них не завжди х ... Читать дальше »

Ця тема - водночас проста й складна. Проста, бо немає людини, яка б не могла б сказати, що таке хлiб. Складна, бо надто символiчною є ця рiч для всiх нас.
Далi треба писати, що без хлiба людина не проживе. Проблема в тому, який хлiб мати на увазi. Так, хлiб входить до денного рацiону, мабуть, 90 % землян i в багатьох мовах символiзує їжу як таку. Але дуже небезпечно зупинятись тiльки на житньому чи пшеничному хлiбi. Д ... Читать дальше »

Все прекрасне на землi - вiд свiтла сонця, вiд кохання жiнки, вiд молока матерi.
Суворими шляхами йшла наша Вiтчизна до сьогоднiшньої свободи i незалежностi.
Гордi мужi Київської Русi, князi та воїни, вiдважнi запорозькi лицарi заступали шляхи ворогам, воювали, боронили свiй рiдний край.
А жiнки тим часом оберiгали домашнє вогнище, народжували дiтей, омивали рани чоловiкiв-воїнiв, молили Бога.
Жiнка продов ... Читать дальше »

Дитинство... Скільки незабутніх років ми проводимо у школі! Школа - наш другий дім. І кожен з нас мріє, щоб у цьому домі було тепло і затишно, надійно і спокійно. Цей затишок у школі створюють учні, вчителі, інші працівники.
Я люблю свою школу. Люблю слухати вранці спів дзвоника, який скликає учнів на урок до світлих просторих класних кімнат.
Люблю перерви, на яких можна пограти в м'яча, збігати до їдальні. Ох, ця ... Читать дальше »

"Земля - наша мати всiх годує", - говорить українське прислiв'я. Менi здається, що в ньому вiдбито ставлення українського народу не тiльки до землi, а й взагалi до всього навкiлля: рослин i тварин, до рiчок i степiв, до пiдземних багатств i повiтря. Щиро шануючи все це, навiть складаючи певнi ритуали, присвяченi життю довкiлля, наш народ нiби доводив свою невiд'ємнiсть вiд природи, залежнiсть вiд неї.
Минають столiття ... Читать дальше »

Краса людини. У чому вона? У гарному волоссі, тонкій талії, у ході, легкій, як вітер, у очах... Очі. У них небокраєм сходяться зовнішня і внутрішня краса людини. Недаремно ж кажуть, що очі - дзеркало людини, у них можна побачити душу, її красу. І не через довгі пухнасті вії, не через безодню блакиті очей. А тому що вони вміють говорити і сказати можуть більше, аніж мовлення.
У цьому контексті доречним буде згадати при ... Читать дальше »

Якось у нашому дуже серйозному товаристві, яке щодня збиралося в пісочниці з синіми або червоними відерками і відповідного ж кольору лопатками, зайшла розмова про те, хто ким хоче стати в майбутньому. Ну, звичайно, багато було міркувань: хто — вчителем, хто — інженером, хто — моделлю, хто — пожежником тощо.
Кожний із присутніх намагався довести, що кращої професії, ніж ним обрана, й не може бути. Ми всі кричали, обсип ... Читать дальше »

Для кожної людини, яка щиро любить рідну землю, її природа - найчарівніша у світі. Та мені здається, що немає нічого прекраснішого за українські краєвиди. Яке серце не сповниться радістю, доторкнувшись до краси України? Яка душа не озветься трепетною й щирою любов'ю до неї?
Золотом котяться пшеничні хвилі на степових просторах української землі. Чистим блиском сліплять очі під блакитно-бездонним небом, сонячним віддзе ... Читать дальше »

Живемо ми в селі, великому, гомінливому, у мальовничій місцевості. Біля села тече річка Мжа, з одного її боку - пасовища, з іншого - ліси. І село, розтягнуте вздовж річки, одним своїм краєм майже заходить в ліс.
З раннього дитинства ми з братами ходимо до лісу, він наш вірний друг і годувальник. Влітку ягоди достигають - малина, ожина, терен, восени по гриби збираємося. Яких тільки грибів там немає: поважні боровики, ... Читать дальше »

Щодо дружби так багато говорять. А що це значить? Я довго цього не розумів, доки не стався зі мною досить дивний випадок.
Того дня все йшло не так. Ні, я не запізнювався до школи. Будильник задзвенів вчасно. Мама мене, як завжди, нагодувала. Тато, як завжди, провів мене
до зупинки (нам по дорозі). Та й погода була чудова. А що ж було поганого? Спочатку я з'ясував, що забув удома щоденник. І щоуроку мене за це вичи ... Читать дальше »

З давніх-давен у людей виникло прагнення проникнути в сутність географічних назв. Кожна з них немовби запрошує прочитати її неповторну і приховану віками історію, кличе відгадати покриту нашаруваннями сторіч істину. Народження деяких назв сягає прадавньої давнини. З тих пір - унаслідок вічної зміни картини світу і розвитку мов - відбулися значні перетворення і в найменуваннях міст. Нерідко вихідну форму слова можна встано ... Читать дальше »

Вона примружує очі, ліниво потягується, а потім несподівано плигає прямо мені на зошит. Сидить і виразно дивиться на мене, неначе про щось хоче сказати. Я вже знаю, про що, тому кладу ручку і покірливо йду на кухню, щоб нагодувати мою маленьку чотириногу подругу. Не встигаю озирнутися - вона вже сидить біля своєї миски і дзвінко муркотить.
її звуть Орися, і це ім'я було придумане мною ще задовго до появи маленького ко ... Читать дальше »

...Тихо вкриває землю вечір, його тепла ковдра лягає на моє ліжко, відділяючи мене від турбот згасаючого дня. Знаю, що закрию зараз очі - і пам'ять подарує диво: загойдається наді мною колискова пісня, виринувши із найпотаємніших куточків душі, і неначе поверне мене у безтурботне дитинства.
Голуби - голубочки,
Несіть щастя синочку! -
чую я молодий матусин голос, який з того часу майже не змінився. Вірю, що сам ... Читать дальше »

Зима. Царство снiгу i морозу. Одна з його найчарiвнiших картин — це зимовий ранок. Як гарно прокинутися вранцi й вiдчути початок нового зимового дня! Прокинешся, скочиш зi свого лiжка, пiдбiжиш до вiконця — i твої очi вiдразу ж заслiплює океан кришталево-чистого снiгу. Вiн, наче дорога матерiя, блищить i переливається пiд скупими променями зимового сонця.
Дерева надворi теж у важкому дорогому вбраннi. Пишно й водночас ... Читать дальше »

Згасло веселе барвисте лiто, i осiнь стала повноправною господаркою у лiсах, полях, на рiчках i ставках. Уранцi вже незвично холодно,
а вдень ще, наче на згадку про лiто, сонечко весело пригрiває. Вiдпочива ють пiсля тривалої та виснажливої працi поля. Вiддали господарям свiй багатий урожай садки. У всьому вiдчувається прохолодний подих осенi.
Сiре небо все частiше вкривають низькi та важкi хмари — сiється дрiбний ... Читать дальше »

Життя минає дуже швидко. Здавалось, що дитинство ніколи не закінчиться і ми не станемо дорослими... Але спливають дні, місяці, роки, непомітно відлітають у спогади дитячі літа, приходить юність, потім зрілість, а потому - і невблаганна старість.
Цю пору життя порівнюють з осінню і зимою - холодною, суворою, непоступливою, сумною...
Мені чомусь хочеться поговорити саме про старість. Навколо так багато літніх людей. ... Читать дальше »

Я стою під дощем. Навколо мене немає жодної людини, а я чекаю. Чекаю, коли під вагою теплих крапель жовто-червоний кленовий лист впаде мені під ноги і весь залитий сльозами бездушно видихне останню порцію спогадів про тепле літо... Він падав дуже довго, кружляючи в повітрі, мов не хотів лежати на землі, а бажав залишитися на тонкій гілочці дерева. Де-не-де ще залишались зелені листочки, але красива осінь вже вишивала клен ... Читать дальше »